• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Методична скарбничка
• Завуч з навчально-виховної роботи
• ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ВІДВІДУВАННЯ

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ ВІДВІДУВАННЯ УРОКУ

1. Реалізація дидактичних принципів навчання.

2. Ефективність застосування методів навчання.

3. Ефективність застосування форм навчальної діяльності.

4. Реалізація індивідуального та диференційованого підходів у процесі навчання.

5. Самостійна робота учнів з підручником, першоджерелами, документами.

6. Вивчення рівня навчальної діяльності учнів на уроці.

7. Робота з формування в учнів позитивних мотивів навчання.

8. Рівень практичної спрямованості уроку.

9. Організація самостійної роботи учнів.

10.Стимулювання активної навчальної праці учнів.

11.Доцільність обраного типу та відповідність структури уроку відповідному типу.

12.Раціональність застосовуваних форм, методів, дидактичних завдань на різних етапах уроку від­повідно до його структури.

13.Особистісно орієнтований підхід до учнів у процесі навчальної діяльності.

14.Ефективність використання технічних засобів навчання.

15.Ефективність використання наочності, демонстраційного експерименту.

16.Ефективність використання дидактичних матеріалів.

17.Організація роботи з узагальнення та систематизації знань учнів на уроці.

18.Робота з повторення навчального матеріалу школярами.

19.Робота з підготовки школярів до тематичного оцінювання, підсумкової контрольної роботи державної атестації.

20.Стан виконання рекомендацій, даних у ході попередніх відвідувань уроків.

21.Робота із засвоєння учнями опорних знань, понять, явищ.

22.Якість виконання письмових робіт учнями.

23.Вироблення навичок культури усного і писемного мовлення засобами уроку.

24.Реалізація міжпредметних, внутрішньопредметних зв'язків.

25.Робота над удосконаленням навичок читання.

26.Формування в учнів інтересу до навчання.

27.Раціональне використання навчального часу на уроці.

28.Використання краєзнавчого, місцевого матеріалу на уроці.

29.Оптимальність обсягу, складність домашнього завдання, його місце і роль у структурі уроку.

30.Дотримання вимог навчальних програм, критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів.

31.Врахування вчителем реальних навчальних можливостей учнів.

32.Система контролю за рівнем навчальних досягнень школярів.

33.Стан ведення тематичного обліку знань.

34.Дотримання вимог санітарно-гігієнічного режиму (техніки безпеки) на уроці.

35.Упровадження ППД у практику роботи вчителя.

36.Надання методичної допомоги з__________________________

37.Забезпечення єдності навчання, виховання і розвитку учнів.

38.Організація ігрової діяльності на уроці.

39.Застосування проблемного навчання.

40.Застосування лекційно-практичної системи навчання.

41.Ефективність роботи вчителя з розвитку мови учнів, збагачення словникового запасу.

42.Ознайомлення з роботою вчителя.

43.Організація групової, парної та ланкової роботи з учнями.

44.Застосування ефективних технологій та методик навчання.

45.Робота з формування вмінь аналізувати, робити висновки та узагальнення.

46.Робота з розвитку розумових здібностей учнів.

47.Робота з розвитку логічного та абстрактного мислення.

48.Робота з розвитку в учнів навичок само- та взаємоконтролю.

49.Використання розвивальних можливостей уроку.

50.Створення позитивного психологічного клімату на уроці.

51.Педагогічне керівництво пошуково-пізнавальною діяльністю школярів.

52.Робота з розвитку творчих здібностей учнів.

53.Взаємовідносини в системі «учитель — учень».

54.Уміння організувати навчальну роботу учнів на уроці.

55.Робота з формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів засобами уроку.

56.Реалізація вчителем виховного потенціалу навчального матеріалу, уроку.

57.Виховання патріотизму і національної свідомості учнів.

58.Реалізація завдань естетичного виховання.

59.Здійснення трудового виховання і профорієнтаційна робота.

60.Естетичне виховання учнів на уроці.

61.Вивчення системи уроків.

62.Вивчення системи роботи.

63.Вивчення стану викладання.

64.Вивчення рівня навчальних досягнень учнів.

65.Організація творчої діяльності учнів на уроці.

66.Роль контролю та стимулювання навчальної діяльності учнів у підвищенні рівня якості навчаль­них досягнень та розвитку їхньої активності.

67.Використання завдань дослідницького характеру на уроці.

68.Вплив оцінювання на психічний стан учнів.

69.Робота з формування активної життєвої позиції.

70.Педагогічний такт і професійна етика вчителя на уроці.

71.Майстерність учителя в управлінні пізнавальною діяльністю учнів.

72.Робота з подолання інертності навчальної діяльності школярів.

73.Культура мови вчителя на уроці та її вплив на якість навчальної діяльності учнів.

74.Оптимальність використання інтерактивних форм роботи.

75.Оптимальність роботи з дітьми різних навчальних категорій.

76.Робота зі створення соціально-психологічних передумов розвитку особистості учнів.

77.Робота з розвитку творчого мислення учнів на уроці.

78.Ефективність урахування психологічних та вікових можливостей учнів на уроці.

79.Передовий педагогічний досвід на уроці.

80.Цілеспрямованість роботи вчителя і учнів.

81.Робота з мотивації навчальної діяльності школярів.

82.Система стимулювання пізнавальної активності учнів.

83.Підтримка впродовж уроку зацікавленості учнів до предмета та навчальної праці.

84.Місце і вагомість самостійних та творчих робіт на уроці.

85.Дотримання вчителем технологічних вимог до ведення уроку.

86.Співпраця та співтворчість учителя та учнів на уроці.

87.Рівень засвоєння учнями програмового матеріалу безпосередньо на уроці.

88.Співвідношення групових, колективних та індивідуальних форм роботи.

89.Роль учителя у формуванні навичок навчальної діяльності.

90.Дотримання норм педагогічної етики і моралі.

91.Робота з формування у школярів умінь раціональної роботи з навчальною книгою.

92.Робота з формування загальної культури особистості.

93.Робота з формування предметних умінь і навичок.

ОКРЕМІ СПЕЦИФІЧНІ ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ УРОКІВ

УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА

1.Сформованість уміння застосовувати теорію (мовні закономірності) пояснення граматичних пи­тань або літературних конфліктів.

2.Ступінь активізації мовної діяльності учнів, опанування монологічною і діалогічною мовою, пра­вилами мовної поведінки.

3.Уміння проводити бібліографічний пошук, працювати з науково-популярною літературою, слов­никами, підручниками.

4.Сформованість навичок культури мовлення, словниковий запас учнів. Чистота мови, наявність або відсутність помилок, пов'язаних з особливостями діалектів.

5.Наявність стійких і свідомих читацьких інтересів, навичок обґрунтованої оцінки літературних творів на певному емоційному рівні.

6.Уміння чітко і послідовно, грамотно висловлювати думки в усному та писемному мовленні.

7.Робота над збагаченням словникового запасу, забезпечення мовного розвитку учнів; зв'язне моно­логічне та діалогічне мовлення.

8.Різноманітність і доцільність використання форм самостійної роботи учнів (робота з підручником, художнім твором, допоміжною літературою, словниками, довідниками).

9.Наступність і взаємозв'язок у вивченні мови та літератури.

10.Творче використання вчителем міжпредметних зв'язків, інтеграція суміжних предметів та видів мистецтва під час вивчення літературних творів (домінуючу роль відіграє література).

11.Характер письмових робіт (складність тем, доступність, творчий чи репродуктивний характер тощо).

12. Робота з текстом, вивчення теоретико-літературних питань на уроці.

13. Організація самостійних спостережень, досліджень та аналізу мовного й літературного матеріалу.

14.Засвоєння правил, закономірностей розвитку мови у поєднанні зі світоглядним змістом.

15.Розбір слів за будовою (префікс, корінь, суфікс, закінчення).

16.Аналіз мови (спостереження над мовою, граматичний розбір).

17.Прищеплення учням чуття мови.

18.Виховання сміливості сказати власне нове слово.

19.Оволодіння різними видами читання, удосконалення читацьких умінь.

20.Удосконалення вмінь вести бесіду.

21. Формування національно-свідомої, духовно багатої особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно користуватися засобами рідної мови — її стилем, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).

СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Робота з формування в учнів уявлення про художню літературу як мистецтво слова (безпосе­редня робота з художнім текстом; аналіз та інтерпретація сюжетних ліній і різноманітних фактів із літературних творів; уміння бачити художні деталі; розуміти творчий задум автора та оцінювати особливості його реалізації; насолода від процесу читання).

2. Відпрацювання з учнями вмінь і навичок аналізу та інтерпретації художнього твору.

3. Здатність сприймати художній твір з розумінням задуму і стилю автора.

4. Уміння бачити кожний літературний твір у літературному, культурному та історичному контек­стах.

5. Оптимальність обсягу літературознавчих понять, потрібних для повноцінного аналізу та інтерпретації художніх творів.

6. Розуміння учнями головних закономірностей перебігу літературного процесу.

7. Робота з розвитку усного і писемного мовлення учнів.

8. Робота з вершинними творами світової літератури в найкращих українських перекладах.

9. Розкриття багатства образів найкращих зразків світової літератури.

10.Розвиток образного, асоціативного, абстрактного, логічного мислення.

11.Формування потреби читання художніх творів.

12.Зіставлення творів світової з творами української літератури з метою визначення національної своєрідності і загальнолюдської значущості творів світової літератури.

13.Роль текстів літературних творів як головних об'єктів вивчення (робота з повним твором).

14.Засвоєння певного обсягу відомостей про життя письменників, добу написання творів, художні системи, до яких вони належать.

15.Координація викладання зарубіжної літератури з іншими шкільними дисциплінами гуманітарного й естетичного циклів.

16.Здатність формулювати та активно відстоювати власну точку зору, свою систему власних цінностей і пріоритетів.

17.Виховання поваги до духовних скарбів людства, расову, етнічну, соціальну, тендерну, релігійну, індивідуальну толерантність.

ІНОЗЕМНА МОВА

1. Сформованість умінь і навичок усного мовлення: складання запитань і підготовка відповідей на поставлені запитання; володіння діалогічним і монологічним мовленням; уміння вести бесіду.

2. Наявність умінь і навичок аудіювання: звернення з проханням до учнів; реагування учнів на нього і прослуховування коротких аудіотекстів; відповіді на запитання, виклад змісту прослуханого (письмово).

3. Наявність умінь і навичок: читання, розуміння прочитаного; виклад змісту прочитаного рідною мовою (письмово), виклад змісту прочитаного іноземною мовою (усно); складання діалогів на матеріалі прочитаного тексту; коментоване читання (5—8-мі класи: читання текстів, побудова запитань таї відповідей, читання і переклад текстів, виразне читання; 9—11-ті класи: читання тексту мовчки; побу­дова усних відповідей на поставлені вчителем запитання при вибірковій перевірці знань учнів; читання вголос окремих фраз або абзаців у відповідь на поставлені вчителем запитання; складання плану або запитань тексту і читання за допомогою словника уривків тексту за завданням учителя).

4. Сформованість лексичних навичок: рецептивне володіння лексикою, робота з індивідуальними картками (письмово, переклад з іноземної мови на рідну); репродуктивне володіння лексикою, робота з індивідуальними картками (усно, переклад з рідної мови на іноземну).

5. Реалізація дидактичних (наочності, посильності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховуючого навчання, індивідуалізації, доступності, систематичності та послідовності, колективності, проблемності, розвиваючого навчання) і методичних (комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови) принципів навчан­ня іноземної мови.

6. Ведення уроку іноземною мовою.

7. Активна мовна діяльність учнів.

8. Співвідношення часу говоріння вчителя і учнів.

9. Наявність парних і групових форм роботи на початковому і середньому етапах навчання.

10.Застосування активних методів і прийомів навчання.

11.Постановка правильної вимови, інтонації.

12.Використання наочності на уроці. Систематичний розвиток навичок засвоєння іноземної мови з використанням усної розповіді вчителя, магнітофона, кіно, грамплатівок.

13.Використання екстралінгвістичних засобів навчання.

14.Використання умовно мовленнєвих ситуацій.

15.Роль рідної мови у навчанні.

16.Розвиток діалогічного мовлення за допомогою вправ, які вимагають постановки запитань і підготовки відповідей, побудови діалогів із заданої ситуації, використання сюжетів картин і динамічних ситуацій.

17.Розвиток монологічного мовлення за допомогою спеціальних вправ; комплексно-диференційоване засвоєння мовного матеріалу.

18.Опрацювання нової лексики в типових вправах: комунікативна спрямованість вправ.

19.Практичне вивчення граматики: навчання граматики на основі структурних моделей мови; головні напрями роботи вчителя з метою забезпечення свідомого володіння учнями структурою по­будови речень іноземною мовою.

20.Використання вчителем резервів, закладених в особистості учнів. Створення на уроці особливого психологічного мікроклімату. Володіння вчителем технологією педагогічного спілкування. Врахування вчителем досвіду та зони інтересу учнів. Індивідуалізація та диференціація навчання.

21.Навчання читання: з розумінням основного змісту тексту; повного змісту; вибірковий переклад текстів і частковий їх аналіз, у тому числі складних речень у старших класах.

22.Робота з незнайомим текстом (газетою, додатковою літературою іноземною мовою).

23.Навчання письма.

24.Відбір лексичного мінімуму. Формування лексичних навичок (ознайомлення з новими лексич­ними одиницями (перекладні, безперекладні способи — мовна семантизація, наочна семантизація, дефініція, тлумачення); автоматизація дій учнів з новими лексичними одиницями — імітація, підстановка, розширення зразків мовлення, лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя, самостійне вживання лексичної одиниці у реченні; навчання фонетичного матеріалу; навчання звуків; навчання інтонації.

25.Навчання аудіювання (навчання діалогічного мовлення: вправи на реплікування, на самостійне вживання різних видів діалогів: повідомлення — повідомлення, повідомлення — запитання,: повідомлення — спонукання, запитання — відповідь на запитання, запитання — контрзапитання тощо; навчання монологічного мовлення: монолог-опис, монолог-розповідь, монолог-повідомлення, монолог-міркування, монолог-переконання; навчання читання; навчання письма – навчання каліграфії, навчання орфографії ( вправи на списування дописування,вправи для запису на слух тощо )).

ІСТОРІЯ

1. Активність і аргументованість виступів учнів під час проведення семінарів, диспутів, конференцій.

2. Уміння працювати під час дискусій.

3. Наявність навичок розгляду історичних питань з огляду на світоглядний аспект.

4. Наявність навичок самостійно орієнтуватись у великому обсязі історичних відомостей, знаходи­ти причинно-наслідкові зв'язки між історичними явищами, відокремлювати суттєве від несуттєвого.

5. Наявність уміння складати плани, тези, конспекти, характеристику на історичного діяча, аналізувати історичні явища і факти.

6. Навчання учнів умінню виділяти головну думку, складати плани, тези, конспекти, характеристи­ки на історичних діячів, аналізувати історичні явища і факти.

7. Використання групових та індивідуальних форм роботи на уроці.

8. Формування в учнів творчого мислення, здібності критичного ситуаційного аналізу, вміння робо­ти власні висновки на основі вивчення історичних джерел.

9. Робота з розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів шляхом переходу від простішого до складнішого.

10.Недопустимість наукового викладу матеріалу шляхом аналізу та вивчення історичних подій, віддалених від віку та інтересів учнів.

11.Розвиток історичного мислення, яке передбачає розуміння історичного прогресу в його різноманітності та суперечливості.

12.Виховання в учнів особистісних рис громадянина України, загальнолюдських духовних цінностей, сприймання ідей гуманізму та демократизму, патріотизму і взаєморозуміння між народами на основі особистісного усвідомлення досвіду історії.

13.Підготовка до свідомої активної участі в суспільному житті української держави, усвідомлення її ролі та місця в Європі і світі, формування в них співвідповідальності за долю України, Європи і світу.

14.Розвиток історичної свідомості, розуміння завдань, що стоять перед державою і світовою цивілізацією.

15.Критичне осмислення минулого, прогнозування майбутнього.

16.Осмислення ролі людини в історії, відповідальності особистості за власні дії.

17.Осмислення місця проблем суспільно-політичного, економічного, культурного та духовного життя України і світу (зв'язок із сьогоденням).

18.Знання учнями сучасних підходів до аналізу розвитку людства.

19.Уміння аналізувати історичні події та формувати й аргументувати власну думку про них.

20.Ознайомлення з внеском видатних учених у розвиток історичної науки.

ПРАКТИЧНЕ ПРАВО

1. Знання учнів про перші закони своєї держави.

2. Роз'яснення прав і свобод, їх нерозривного зв'язку з конституційними обов'язками.

3. Практична підготовка учнів до життя, використання набутих ними знань для вирішення конкрет­них життєвих ситуацій.

4. Основа уроків — практична направленість.

5. Оволодіння учнями понятійним апаратом.

6. Міжпредметні зв'язки (історія, географія, українська і зарубіжна література, біологія, фізика, природознавство, хімія та інші).

7. Надання учням можливості вільного висловлювання своїх думок, відмова від авторитарного сти­лю викладання.

8. Подача матеріалу блоками з поступовим закріпленням.

9. Звертання до життєвого досвіду учнів, до наявних знань, які вони отримали при вивченні інших предметів або на попередніх уроках правознавства.

10.Використання схем і таблиць (з підручника, спеціально підготовлені, динамічна побудова схеми під час викладу матеріалу).

11.Робота учнів з документами (Конституція України, закони, міжнародно-правові акти, «Хрестоматія з правознавства» тощо). Дотримання вимог при їх використанні: вказівка на документ, який буде опрацьовуватися; визначення форми і порядку роботи (індивідуальна за спільним для всього класу завданням; із поділом класу на групи з індивідуальним виконанням завдань; методика малих груп; метод рольової гри тощо); чіткість визначення терміну виконання завдання; підведення підсумків виконання завдання.

12.Використання різноманітних методів активізації навчальної діяльності учнів: термінологічна чи цифрова розминка, «мозковий штурм», «семафор» тощо.

13.Робота з аналізу певних юридичних ситуацій (умовних, реальних).

14.Використання повідомлень із засобів масової інформації, матеріалів кіно- та телепередач.

15.Недопустимість згадування обставин, які можуть травмувати когось з учнів, бути для них неприємними.

16.Використання імітаційних та рольових ігор.

17.Робота з профілактики правопорушень.

18.Показ динаміки розвитку суспільних відносин та певного консерватизму законодавства, який потребує постійного вдосконалення правових актів.

19.Урахування змін, що відбулися в правовому регулюванні суспільних відносин.

20.Домагання, щоб повага до закону стала особистим переконанням кожного учня, а дотримання закону — звичкою.

ЕТИКА

1. Робота з формування моральних цінностей та орієнтирів особистості.

2. Формування моральної культури і культури поведінки.

3. Рівень засвоєння учнями основних етичних понять таморальній категорій (добро і зло, доброчинство, сором і совість, товаришування й дружба тощо).

4. Ознайомлення учнів з етикетними нормами, які конкретизують та унаочнюють вивчені моральні цінності.

5. Робота з набуття учнями вмінь оцінювати власні вчинки тавчинки інших з погляду їх суспільної значущості.

6. Поглиблення та збагачення знань про моральний зміст культури людства,звичаї і традиції українського народу.

7. Надання пріоритетного значення діяльнісному підходу до вивчення предмета.Досвід поведінки і діяльності людей у різних життєвих ситуаціях — головне при вивченні предмета.

8. Роль учителя в наданні допомоги учням у формуванні власного розуміння добраі зла,моралі та

справедливості.

10.Навчання учнів діяти й поводитись, орієнтуючись на моральні правила та цінності.

11.Використання інтерактивних технологій.

ГЕОГРАФІЯ

1. Сформованість в учнів знань, умінь та навичок відповідно до вимог програми, які ставляться до вивчення кожного розділу курсу географії.

2. Наявність в учнів навичок розгляду географічних питань з точки зору екології.

3. Сформованість в учнів переконаності в необхідності нового підходу до питань природокористу­вання та принципів розвитку економіки України в умовах ринку.

4. Організація роботи учнів під час екскурсій, уміння складати звіти, проводити спостереження.

5. Уміння учнів працювати з картою, підручником, довідковою, науково-популярною літературою.

6. Формування наукових поглядів на природу і взаємодію суспільства й природи; забезпечення учнів знаннями та вміннями, необхідними для використання природних ресурсів і охорони навколиш­нього середовища.

7. Виховання патріотизму, почуття відповідальності за майбутнє України.

8. Формування в учнів уміння користуватися джерелами географічної, політичної, економічної інформації; оцінювати природну та господарську обстановку у своїй місцевості.

9. Забезпечення розвитку просторового мислення учнів.

10.Вироблення вміння зіставляти наукові факти та візуальні спостереження, що веде до розвитку абстрактно-логічного мислення.

11.Використання практичного і краєзнавчого аспектів викладання географії, які реалізуються в практичних роботах

12.Робота з картою, таблицею.

13.Навчання учнів застосовувати знання за зразком, у зміненій ситуації.

14.Організація дослідницької діяльності.

15.Практичні види роботи (вимірювання на місцевості, спостереження за природними та госпо­дарськими об'єктами, явищами і т. п.).

16.Застосування статичних (схеми, діапозтивиуі динамічних (діючі моделі, кіно-, відеофрагменти) зображувальних засобів.

17.Використання краєзнавчого матеріалу, яскравих фактів із популярної літератури.

18.Передача знань про специфічні для географії прийоми роботи (читати карту, аналізувати діаграму, складати географічну характеристику тощо).

19.Використання картографічного матеріалу, таблиць, статистичних відомостей для підтвердження, конкретизації знань, поданих у підручнику.

20.Використання дидактичного матеріалу підручника (запитання, завдання). Використання завдань на встановлення причинно-наслідкових, функціональних зв'язків.

21.Використання завдань на аналіз статистичних даних з метою встановлення залежності між ви­учуваним явищем і його кількісною інтерпретацією.

22.Використання завдань на переваги компонентів природного комплексу, природних умов окремих територій, пояснення причин утворення різного типу клімату, особливостей рельєфу.

23.Проведення самостійних робіт дослідницького характеру з використанням карт, схем, таблиць тощо.

24.Ознайомлення з хронологією найвизначніших відкриттів, іменами провідних учених, винахідників.

25.Використання географічних знань для пояснення явищ і подій фізично-географічного та економічного характеру.

ЕКОНОМІКА

1. Усвідомлення необхідності пізнання законів функціонування економіки.

2. Розвиток умінь висловлювати аргументовані міркування з економічних питань.

3. Аналіз конкретних економічних ситуацій.

4. Робота з орієнтації та соціальної адаптації учнів до змін, що відбуваються в країні, до життя в умовах ринкових відносин.

5. Вироблення вмінь практичного застосування набутих економічних знань для прийняття повсяк­денних рішень у сфері використання доходів, організації бізнесу тощо.

6. Робота з формування почуття господарської відповідальності за власне, колективне і суспільне майно.

7. Розгляд змісту, форм і факторів виробництва.

8. Розв'язання економічних вправ.

9. Співвіднесення показаних та описаних економічних явищ з їх характеристиками, формулами, графіками.

10.Пояснення причин, відповідних зв'язків.

11.Розвиток логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок).

12.Самостійне доведення своїх тверджень.

13.Використання додаткових джерел інформації.

14.Використання матеріалів спостереження за економічною ситуацією у засобах масової інфор­мації.

15.Складання плану розв'язку нового завдання, пошук оригінальних способів розв'язку, обґрунтування результату.

16.Вияв власної позиції щодо економічних питань, які відбуваються у суспільстві.

17.Уміння використовувати знання у повсякденному житті (під час аналізу конкретних життєвих ситуацій і прийняття оптимального рішення; розв'язання практичних завдань, пов'язаних з економічною діяльністю людини, сім'ї, громади, держави; проведення порівняльного аналізу економічних явищ тощо).

МАТЕМАТИКА

1. Якість роботи з формування (забезпечення чіткого виділення і пояснення) та рівень засвоєння основних математичних понять, аксіом, теорем, доведень, які передбачені програмами та складають основу практичних умінь і навичок учнів.

2. Робота з формування та рівень сформованості в учнів умінь:

• розв'язувати практичні вправи та задачі, виконувати відповідні логічні геометричні побудови;

• порівнювати, аналізувати, робити висновки, використовувати алгоритм для розв'язування задач і вправ;

• самостійно (або з допомогою вчителя) розв'язувати складніші задачі, використовуючи вже засвоєні елементи розв'язування;

• використовувати математичні навички під час розв'язання задач і вправ з фізики, хімії, біології тощо;

• усного рахунку і сформованість обчислювальних навичок.

3. Сформованість навичок роботи учнів із підручниками, таблицями, довідниками, мікрокальку­ляторами.

4. Культура виконання математичних записів, графічних малюнків, усного й писемного мовлення, чіткість і точність думки.

5. Робота з показу та розуміння учнями практичного значення математичних знань у повсякденно­му житті.

6. Робота вчителя з розвитку логічного мислення учнів на уроках: розв'язування задач з аналізом, спеціальний підбір запитань, задач, вправ, виявлення раціональних шляхів розв'язку.

7. Використання елементів лекційно-практичної форми навчання математики.

8. Турбота вчителя про зорове сприймання навчального матеріалу.

9. Робота із закладення у свідомість кожного учня початків дослідницької діяльності (формування обчислювальних навичок, моделювання прикладних задач тощо).

10.Використання завдань, у яких потрібно дати пояснення термінам, формулам, словам, виразам, означенням тощо (активізація мислительної діяльності).

11.Використання засобів активізації і підтримки інтересу до математики (розбір і аналіз різних вправ про взаємне розміщення фігур, варіантів доведень, побудов, обчислень; використання аналогій — показ фактів, ситуацій і відношень, які викликають подив; створення проблемних ситуацій; актив­на робота з інструментами, моделями, номограмами, вимірювальними і обчислювальними приладами, довідниками тощо).

12.Інтелектуальний розвиток учнів.

13.Робота з розвитку логічного мислення, пам'яті, уваги, інтуїції, умінь аналізувати, класифікувати, робити висновки за аналогією, передбачати наслідки з даних передумов шляхом міркувань.

14.Здатність відчувати красу ідеї, методу розв'язання задачі або проблеми.

15.Висловлення обґрунтованих математичних суджень.

16.Використання математичних знань для задоволення пізнавальних і практичних потреб.

17.Виховання алгоритмічної культури як здатності діяти за відомим алгоритмом на основі аналізу й узагальнення послідовності виконуваних операцій і дій, що ведуть до шуканого результату.

18.Використання елементів історизму, ознайомлення з іменами та біографіями видатних учених (підвищує інтерес до вивчення предмета, стимулює потяг до наукової діяльності, пробуджує критичне став­лення до фактів, дає учням уявлення про математику як невід’ємну складову загальнолюдської культури).

19.Використання наочних ілюстрацій, прикладів із довкілля, життєвого досвіду учнів, при вивченні геометричного матеріалу.

20.Роль обґрунтувань математичних тверджень, дедуктивних і індуктивних міркувань.

21.Формування вмінь установлювати причинно-наслідкові зв'язки.

22.Урахування потреб учнів у математичній підготовці відповідно до того, яке місце займе вона в майбутній трудовій діяльності.

23.Використання малюнка як важливого засобу розв'язування задач.

24.Рівень логічних міркувань, аргументація висновків.

25.Удосконалення загальнонавчальних умінь і навичок (грамотність письма, охайне виконання записів, правильна побудова речень при обґрунтуванні суджень тощо).

26.Орієнтація на досягнення всіма учнями обов'язкового рівня математичної підготовки і створення умов для навчання на більш високому рівні тим учням, хто має здібності, інтерес до математики.

ІНФОРМАТИКА

1. Робота з формування та рівень сформованості:

• знань, прийомів і методів пошуку, створення, збереження, відтворення, обробки й передавання даних засобами обчислювальної та комунікаційної техніки;

• навичок та вмінь свідомого використання сучасних комп'ютерних інформаційних засобів та технологій для створення й опрацювання текстової, числової і графічної інформації;

• початкових знань, умінь та навичок програмування, розв'язування задач на комп'ютері й аналізу отриманих результатів.

2. Формування уявлень про сутність і роль інформації в сучасному суспільстві та можливості інформаційно-комунікаційних технологій у створенні, обробці й розповсюдженні інформації.

3. Дослідницька робота учнів шляхом залучення їх до виконання й захисту колективних та індивідуальних проектів.

4. Підготовка учнів до самостійного використання електронних засобів навчання у процесі вивчен­ня різних навчальних дисциплін.

5. Формування основ інформаційної культури.

6. Характер використовуваного комплексу вправ для зняття втоми під час навчання у кабінеті інформатики.

ФІЗИКА

1. Робота з розкриття та рівень розуміння учнями причинно-наслідкового характеру всього того, що відбувається в живій природі, діалектичного характеру фізичної науки.

2. Визначення рівня усвідомлення ролі та місця людства у Всесвіті.

3. Робота з формування та визначення рівня засвоєння основних фізичних понять, ідей, теорій, наукових фактів, які складають підґрунтя практичної підготовки учнів.

4. Уміння учнів самостійно (або з допомогою вчителя) планувати і виконувати практичні та лабораторні роботи, користуватися лабораторним обладнанням, виконувати вимоги техніки безпеки.

5. Наявність в учнів навичок розгляду фізичних питань з точки зору екологічної освіти.

6. Наявність в учнів навичок працювати під час екскурсій, уміння проводити спостереження, аналізувати, складати звіти.

7. Забезпечення екологічної освіти та виховання, формування бережливого ставлення до природи і готовності до активного її захисту на основі знань про будову, властивості матерії.

8. Організація самостійної та лабораторно-практичної роботи учнів.

9. Здійснення зв'язку теорії з практикою, прищеплення практичних навичок проведення експери­менту, дослідів, розв'язування задач.

10.Формування вміння спостерігати та аналізувати навколишній світ.

11.Формування та розвиток творчих здібностей і креативного мислення.

12.Оволодіння методами наукового пізнання.

13.Розкриття історичного шляху розвитку фізики.

14.Ознайомлення з діяльністю та внеском відомих вітчизняних і зарубіжних учених у розвиток фізичної науки.

15.Робота з формування алгоритмічних способів розв'язування задач та евристичних способів розв'язку проблем.

16.Зв'язок виучуваного матеріалу з життям, суспільним виробництвом і технікою.

17.Використання в ході вивчення нового матеріалу, його закріплення та перевірки рівня засвоєння планів узагальнюючого характеру, за якими розкривається суть того чи іншого поняття, закону, фак­ту, явища, моделі, фізичної теорії. Добір фізичних задач з урахуванням пізнавальних можливостей та нахилів учнів.

18.Складання учнями задач, які за фізичним змістом подібні до тих, що були розв'язані на уроці (розвиток творчих здібностей учнів, їхнього розумового потенціалу).

АСТРОНОМІЯ

1. Формування загальнокультурної компетентності.

2. Формування наукового світогляду та системи знань про методи й результати вивчення закон руху, фізичної природи, еволюції небесних тіл та Всесвіту в цілому.

3. Розгляд питань, які є загальнокультурним надбанням і необхідні людині для повсякденного життя (Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки).

4. Показ ролі і місця України як космічної держави.

5. Міжпредметні зв'язки.

6. Виконання практичної частини програми.

7. Використання додаткової літератури.

БІОЛОГІЯ

1. Наявність в учнів навичок розгляду біологічних питань з точки зору екології, взаємозв'язку організмів із середовищем існування, побудови і функціонування біологічних систем.

2. Уміння учнів самостійно (або з допомогою вчителя) планувати і виконувати практичні та лабораторні роботи, користуватися лабораторним обладнанням, натуральними об'єктами.

3. Уміння учнів використовувати набуті знання для обґрунтування біологічних законів, понять, наукових фактів, явищ природи.

4. Рівень гігієнічних знань, умінь і навичок.

5. Усвідомлення ролі і місця людини в біосфері.

6. Забезпечення безперервної екологічної освіти та формування екологічної й медико-біологічної культури.

7. Формування в учнів відповідального ставлення до природи і підготовки до активного її захисту на основі знань про організацію й еволюцію органічного світу.

8. Розвиток умінь установлювати гармонійні стосунки з природою на основі поваги до життя як найвищої цінності та всього живого як унікальної частини біосфери.

9. Забезпечення усвідомлення учнями фундаментальних ідей біології: ідеї еволюції біологічного світу, різнорівневої організації живої природи, взаємозв'язку в біологічних системах і природньому середовищі.

10.Формування розуміння практичного значення біологічних знань як наукової основи сільськогосподарського виробництва, біотехнологій природоохоронної діяльності тощо.

11.Використання можливостей міжпредметних та міжкурсових зв'язків, які сприяють формуванню цілісної системи природничо-наукових знань учнів.

12.Організація в школі навчально-дослідницької роботи на ділянках, у теплицях, оранжереях.

13.Мотивація здорового способу життя.

14.Формування вмінь застосовувати теоретичні знання з метою професійного самовизначен­ня у прикладних сферах людської діяльності (медицина, агропромисловий комплекс, промисловість, біотехнологія, фармакологія, психологія, педагогіка тощо).

15.Розвиток розумових здібностей та якостей особистості (пізнавального інтересу, спостережливос­ті, уваги, уяви, пам'яті тощо).

16.Розвиток прагнення до самоосвіти, самопізнання, самовдосконалення, самооцінки, самореалізації у різних видах діяльності.

17.Оволодіння технологією прийняття рішень, вільного вибору і дій у різних сферах життя.

18.Роль біологічних експериментів, дослідів (демонстрації, лабораторні і практичні роботи, спосте­реження; на уроках, вдома, на екскурсіях, під час практики).

19.Формування навичок самостійної роботи.

20.Формування вмінь пошуку необхідної інформації у додаткових джерелах.

21.Добір об'єктів для вивчення, включення в зміст освіти місцевого матеріалу.

22.Формування прийомів виконання фенологічних спостережень.

23.Використання на уроці результатів фенологічних спостережень, проведених учнями вдома та під час екскурсій.

ХІМІЯ

1. Уміння учнів самостійно (або за допомогою вчителя) планувати і виконувати практичні та лабораторні роботи, користуватися лабораторним обладнанням, виконуючи вимоги техніки безпеки.

2. Наявність в учнів навичок розгляду хімічних питань для органічного та неорганічного світу в екологічному аспекті.

3. Уміння розрізняти речовини за їхніми ознаками, розуміння основних законів і теорій хімії, зокре­ма теорії будови атома, здатність використовувати набуті знання під час розв'язування задач.

4. Розуміння причинно-наслідкового характеру всього, що відбувається в живій природі, діалектичного характеру хімічної науки.

5. Розуміння практичного значення хімічних знань як наукової основи більшості галузей сучасного виробництва і природоохоронної діяльності людини.

6. Забезпечення учнів певним мінімумом хімічних знань, необхідних для повсякденного життя та діяльності в будь-якій галузі народного господарства, науки і культури.

7. Формування природничо-наукових уявлень про зв'язок між властивостями речовин, їхнім скла­дом і будовою.

8. Забезпечення екологічної освіти та виховання, формування відповідального ставлення до при­роди і готовності до активної її охорони на основі знань про організацію та еволюцію органічного і неорганічного світу.

9. Розкриття ролі хімії в розвитку суспільного господарства та забезпечення добробуту людини.

10.Роль хімічного експерименту (демонстраційний, лабораторний, ужиткового характеру).

11.Місце хімічних задач на уроці.

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА

1. Особистісний художній розвиток школярів.

2. Формування світоглядних орієнтацій та компетенцій у царині художньої культури.

3. Збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів.

4. Формування почуттів, комплексу художніх компетенцій, що забезпечують здатність керуватися набутими знаннями і навичками у самостійній діяльності.

5. Розкриття зв'язків мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяль­ності людини.

6. Розкриття традицій свого народу з одночасним трактуванням особливостей інших національних картин світу.

7. Навчання кожного учня вмінню самостійно задовольняти власні естетичні потреби, цінувати пре­красне, використовувати його для формування себе як особистості, розвинути здатність учня розуміти задум митця, формулювати свою думку й аргументувати її.

8. Використання загальних (розповіді та бесіди, наочності, ігровий, порівняння і зіставлення, узагальнення) та спеціальних (художньо-педагогічної драматургії, драматизації, «зруйнування», «емоційного заряду», забігання наперед і повернення до вивченого матеріалу) методів навчання.

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

1. Уміння сприймати та інтерпретувати музичні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументувати свої думки, судження, оцінки.

2. Розвиток загальних і музичних здібностей, творчого потенціалу школяра.

3. Усвідомленість учнями зв'язків музики з іншими видами мистецтва.

4. Засвоєння основних музичних понять та необхідної музичної термінології.

5. Уміння співати чисто, виразно, сольфеджувати. Художньо-естетичне сприймання музики українських і зарубіжних композиторів у широкому діапазоні її видів, жанрів і форм.

6. Застосування музики як засобу комунікації та творчого самовираження особистості.

7. Формування вокально-хорових навичок.

8. Формування культури почуттів.

9. Пізнання навколишнього світу засобами музики.

10.Бесіди після прослуховування музики.

11.Використання уроків музики для виховання та всебічного розвитку учнів.

12.Опанування музики у зв'язку з іншими видами мистецтва. Творче використання вчителем міжпредметних зв'язків.

13.Використання спеціального обладнання під час уроків.

14.Робота з учнями, які не мають розвиненого музичного слуху.

15.Формування в учнів естетичних ідеалів та смаків, емоційної чутливості до музики.

16.Види музичної діяльності (хоровий спів, ритмічні вправи пов'язані з піснею, гра на музичних інструментах, слухання та аналіз музичних творів, творчі завдання тощо).

17.Розвиток складових хорового співу (артикуляція, дикція, дихання, інтонування).

18.Розширення співацького діапазону, динамічних можливостей голосу, розвитку його тембру.

19.Виконання творчих вправ (створення певного ритмічного рисунка, нескладної мелодії на зада­ний текст тощо).

20.Засвоєння музичної грамоти, поєднання теоретичних узагальнень і понять з практичною діяльністю.

21.Розвиток умінь висловлювати свою думку, уяву, фантазію.

22.Розвиток чуття ритму.

23.Пропаганда творів місцевих композиторів.

24.Пріоритет — діалогова стратегія педагогічної взаємодії (діалог з митцем, внутрішній діалог тощо).

25.Основний вид домашнього завдання — слухання та інтерпретація музики в оточуючому культур­ному середовищі.

26.Взаємодія двох видів мистецтва — поезії і музики.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

1. Сформованість умінь:

• проектувати та моделювати предметне середовище;

• робити ескізи та створювати тематичний плакат;

• користуватися різними художніми техніками та матеріалами для виконання творчих робіт, створю­вати сувеніри, іграшки, конструктори.

2. Знання основних художніх прийомів та закономірностей.

3. Уміння характеризувати твори образотворчого мистецтва.

4. Знання архітектурних стилів та національних традицій.

5. Формування людських почуттів.

6. Розвиток асоціативно-образного та просторового мислення, уяви, фантазії, пам'яті, художнього смаку і творчих здібностей.

7. Формування здібності сприймати, інтерпретувати та характеризувати твори образотворчого ми­стецтва, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументувати власні думки, судження, оцінки.

8. Формування уявлень про сутність, види та жанри образотворчого мистецтва, особливості художньо-образної мови.

9. Формування основних художніх прийомів, закономірностей та відповідної термінології.

10.Опанування техніками та прийомами образного виявлення.

11.Опанування образотворчим мистецтвом у зв'язку з іншими видами мистецтва. Творче викори­стання міжпредметних зв'язків.

12.Використання уроків для естетичного виховання та всебічного розвитку учнів.

13.Відсутність практикування письмових форм роботи (запис учнями будь-якої інформації зі слів учителя чи з дошки, контрольних, самостійних робіт, написання рефератів), які спричинюють додатко­ве навантаження на учнів.

14.Недоцільність виконання домашніх письмових завдань.

15.Формування навичок і вмінь відтворювати художні образи у різних видах образотворчої діяльності (живопис, графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво).

16.Передавання особливостей будови окремих предметів, об'єктів: форми, конструкції, пропорції.

17.Передача просторових явищ на основі спостережувальної лінійної і контрольної перспективи.

18.Передача настрою і стану зображувальних об'єктів.

19.Опора на художній образ у всіх видах художньо-естетичної діяльності.

20.Зацікавленість учнів творчою діяльністю та отримання ними в процесі заняття емоційного задо­волення, радості.

21.Розвиток особистісних якостей (почуття краси та гармонії, здатності емоційно відгукуватися на різні прояви естетичного в навколишньому світі та усвідомлювати їх, потребу в спостереженні та милуванні ними).

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА

1. Зовнішній вигляд учителя й учнів (спортивна форма та взуття).

2. Стан підготовки місць для занять.

3. Наявність спортивного інвентарю згідно із завданнями уроку та кількістю учнів.

4. Організація своєчасного початку уроку. Шикування, рапорт чергового, перевірка домашніх за­вдань, пояснення і вказівки, подача команд та розпоряджень.

5. Культура мовлення, знання фізкультурної термінології.

6. Доцільність шикувань, перешикувань.

7. Знання правил техніки безпеки і поведінки на уроках фізкультури. Методика здійснення якісного страхування.

8. Виконання вікових нормативів згідно зі станом здоров'я.

9. Засвоєння необхідних рухових навичок. Наявність такої ланки уроку, як осмислення виконуваної вправи. Повторення учнями рухів, усвідомлення їх схеми, знання про їхній вплив на організм.

10.Поєднання силових вправ із діями на розслаблення.

11.Запобігання й усунення помилок.

12.Уміння виконувати функції вчителя фізичної культури, суддів.

13.Наявність прогресу у фізичному вдосконаленні.

14.Доцільність послідовності фізичних вправ, усебічність їх впливу на організм учня.

15.Пов'язування способів виконання фізичних вправ зі знаннями учнів з анатомії та фізіології людини.

16.Оптимальність фізичного навантаження учнів, щільність уроку (педагогічна і моторна), рухливість учнів.

17.Здійснення контролю за фізичним станом учнів на уроці, індивідуальний підхід до учнів у ви­значенні фізичного навантаження.

18.Наявність самостійних завдань; відповідність самостійних завдань розвитку фізичних якостей, повторення та закріплення засвоєного на уроці*'

19.Забезпечення правильно обґрунтованого диференційованого підходу з урахуванням стану здо­ров'я учнів, фізичного розвитку, статі і рухової підготовленості.

20.Забезпечення всебічного розвитку учнів, санітарно-гігієнічних умов.

21.Вироблення правильної постави в учнів.

22.Дотримання часу окремих частин уроку та всього уроку.

23.Різноманітність вправ у різних класах.

24.Вправи з предметами.

25.Заняття під музику.

26.Стан дисципліни й активності учнів на уроці.

27.Неформальне повідомлення учням знань про їхній організм, прищеплення індивідуальної фізичної грамотності у роботі над фізичним розвитком організму та зміцненням здоров'я, навчання способам самоконтролю за станом здоров'я і засобів, що сприятимуть підтримці його на належному рівні.

28.Методи організації діяльності учнів (фронтальний, груповий, потоковий, змінно-груповий, зма­гальний, ігровий, індивідуальний, колового тренування тощо).

29.Використання матеріалу з історії розвитку відповідних видів спорту.

30.Профілактика професійних захворювань та шкідливих звичок.

31.Дії у надзвичайних ситуаціях та надання першої долікарської допомоги.

ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я

1. Розвиток життєвих навичок учнів, уміння:

• приймати рішення;

• розв'язувати проблеми;

• творчо та критично мислити;

• спілкуватися;

• самооцінювання та почуття гідності;

• протистояти негативному психологічному впливові;

• долати емоції та стреси.

2. Усвідомленість призначення і змісту людини у світі.

3. Знання шляхів і засобів збереження та поліпшення здоров'я.

4. Сформованість навичок здорового способу життя, догляду за тілом, попередження найпошире­ніших соматичних та інфекційних захворювань, травматизму, нещасних випадків, запобігання захво­рюванням, що передаються статевим шляхом, СНІДу.

5. Якість підготовки до дорослого життя та професійного самовизначення.

6. Оволодіння навичками культури спілкування.

7. Сформованість навичок безпечної поведінки. Позитивна мотивація учнів на вибір здорового спо­собу життя та активну щоденну й поступальну їх дію за правилами й вимогами збереження життя та зміцнення здоров'я.

8. Активна співпраця, партнерство всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, педагогів, сім'ї та громади).

9. Збагачення змісту предмета емоційним особистісно значимим матеріалом.

10.Робота учнів із різними джерелами інформації, різними видами і типами ресурсних матеріалів.

11.Відпрацювання практичних дій при вивченні кожної теми.

12.Створення умов для вільного вибору учнями навчальних завдань і способів поведінки.

13.Залучення учнів до самооцінки різних видів своєї діяльності, розвитку життєвих навичок.

14.Навчання учнів методам самозахисту в умовах загрози життя.

15.Навчання учнів методам самооцінки й контролю стану і рівня здоров'я протягом навчання.

16.Формування в учнів сталої мотиваційної установки на здоровий спосіб життя.

17.Взаєморозуміння, взаємоповага, толерантність, творче співробітництво вчителя та учнів. Ство­рення умов для активного діалогу між ними.

18.Позитивна мотивація учнів на вибір здорового способу життя.

19.Спостереження за щоденними діями учнів відповідно до правил і вимогами збереження й зміцнення здоров'я.

20.Стимулювання позитивних інтелектуальних почуттів учнів.

21.Робота учнів із різними джерелами інформації, різними видами і типами ресурсних матеріалів.

22.Відпрацювання практичних дій при вивченні кожної теми.

23.Створення умов для вільного вибору учнями навчальних завдань і способів поведінки.

24.Залучення до активної співпраці сім'ї та громади.

ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ

1. Уміння учнів самостійно (або за допомогою вчителя) планувати та виконувати певні завдання.

2. Наявність навичок самообслуговування на робочому місці.

3. Оволодіння елементами культури виробництва, дотримання правил особистої гігієни, безпеки праці, ознайомлення із заходами попередження травматизму.

4. Наявність в учнів основ конструкторських знань, відповідних умінь і здібностей, елементів технічного мислення.

5. Наявність графічної і практичної підготовленості учнів.

6. Наявність умінь використовувати одержані знання, уміння та навички для виконання відповідних робіт удома тощо.

7. Організація робочого місця вчителя та учнів.

8. Ознайомлення учнів із передбаченими програмою інструментами і пристроями.

9. Інструктаж (вступний, поточний, заключний), показ учням трудових прийомів, дотримання фізіологічних норм фізичного навантаження.

10.Відповідність методики уроків віковим особливостям учнів.

11.Формування в учнів технічного світогляду.

12.Ознайомлення учнів з місцем і роллю інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному виробництві, повсякденному житті.

13.Створення умов для професійного самовизначення, професійна орієнтація, готовність до безперервної професійної освіти, надання загальних відомостей про основні групи професій та їх вимоги до людини, ознайомлення з потребами регіонального ринку праці та врахування освітніх потреб учнів.

14.Формування в учнів культури праці.

15.Формування навичок ведення домашнього господарства, культури побуту.

16.Виховання відповідальності за результати своєї праці.

17.Виховання активної життєвої позиції, адаптивності, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин.

18.Обов'язкове виконання учнями творчих проектів.

19.Дотримання комплексного характеру оцінювання учнів:

• рівень передбачених програмою теоретичних знань та вмінь застосовувати ці знання в практичній

роботі;

• уміння користуватися різними видами конструкторсько-технологічної документації та іншими джерелами інформації;

• дотримання технічних вимог у процесі виконання робіт (якість виробу і:

• уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок у процесі роботи;

• рівень сформованості трудових прийомів і вмінь виконувати технологічні операції;

• дотримання безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог;

• дотримання норм часу на виготовлення виробу;

• рівень самостійності у процесі виконання роботи (планування трудових процесів, самоконтроль і т. п.), виявлення елементів творчості.

20.Ознайомлення учнів з природничо-науковими і науково-технічними основами промислового та сільськогосподарського виробництва.

21.Формування навичок розв'язання творчих практичних завдань.

22.Сприяння учням у виконанні навчальних завдань, пов'язаних із виконанням та читанням графічних документів, формування системи знань та вмінь, необхідних для виконання креслень.

ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ

1. Наявність основних етапів уроку: шикування, перевірка готовності класу до уроку, тренування протягом 3—5 хв.

2. Побудова стосунків між учнями і викладачем на основі вимог загальновійськових статутів.

3. Рівень сформованості теоретико-методичних знань.

4. Рівень сформованості практичних умінь і навичок.

5. Рівень розвитку психофізіологічних і фізичних здібностей.

6. Ознайомлення учнів з основами нормативно-правового забезпечення захисту Вітчизни, цивільного захисту, охорони здоров'я.

7. Робота з підготовки учнів до служби у Збройних силах України та інших військових формуван­нях, визначених законодавством, вибору професії.

8. Робота з підготовки учнів до надання першої медичної допомоги.

9. Робота із систематизації знань про способи і засоби індивідуального та колективного захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного і соціально-політичного по­ходження, під час проведення рятувальних та невідкладних робіт при хімічному, біологічному та ра­діаційному забрудненні.

10.Робота з формування в учнів компетентностей:

•соціальних — здатність до оволодіння основами знань щодо захисту Вітчизни цивільного захисту, збереження життя і здоров'я у надзвичайних ситуаціях та військових конфліктах з урахуванням власних особливостей, надання першої допомоги, здійснення психологічної підготовки до захисту Вітчизни;

•комунікативних — формування необхідних способів взаємодії з оточуючими, навичок роботи в колективі, володіння різними соціальними ролями в колективі;

•особистісного самовдосконалення — засвоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції і самопідтримки;

•загальнокультурних — обізнаність у визначенні основних напрямів удосконалення захисту Вітчизни; оволодіння пізнаннями і досвідом у виборі майбутньої професійної діяльності;

•навчально-пізнавальних — самостійна пізнавальна діяльність із вироблення єдиних поглядів на проблему виховання патріота і громадянина; формування високопатріотичної свідомості, національної гідності, готовності до захисту Вітчизни;

•інформаційних — набуття знань, пошук, аналіз і відбір необхідної інформації про структуру та функції Збройних сил України, їх характерні особливості;

•ціннісно-змістових — ціннісні уявлення учнів про формування та удосконалення життєво необхідних знань, умінь і навичок учнів щодо захисту Вітчизни і військово-патріотичного виховання, здатність їх бачити і розуміти оточуючий світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль і при­значення, уміння вибирати цільові і смислові установки для своїх дій і вчинків, приймати рішення.

НАВЧАЛЬНІ ПРЕДМЕТИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

УКРАЇНСЬКА МОВА

Навчання грамоти:

1. Систематична робота з розвитку фонематичного слуху дітей (сприйняття на слух і відтворення окремих звуків, уміння проводити звуковий і звукобуквений аналіз слів).

2.Прийоми звукобуквеного аналізу і синтезу, що їх використовує вчитель у процесі навчання.

3.Прийоми навчання письму.

4.Словникова робота, робота над реченням і зв'язним мовленням.

5.Рівень знань і вмінь учнів:

• уміння називати послідовно звуки в складах і словах, передавати їх на письмі;

• уміння практично розрізняти голосні і приголосні, тверді й м'які приголосні;

• формування вміння графічно зображувати слова і речення за допомогою умовних знаків;

• уміння складати слова з букв розрізненої азбуки і записувати їх (друкованим або рукописним шрифтом);

• читання слів із вивченими буквами різної складової складності; правильне, свідоме, виразне чи­тання зв'язних текстів;

• уміння переказувати простий текст, відповідати на запитання вчителя і виконувати прості логічні вправи.

Читання:

1. Формування навичок читання.

2. Методичні прийоми, що їх використовує вчитель під час роботи з текстами різних художніх жанрів.

3.Розвиток мовлення учнів і словникова робота.

4.Розвиток образного і логічного мислення в процесі читання.

5.Прийоми активізації учнів на уроках, види самостійної роботи.

6.Моральне й естетичне виховання учнів.

7.Організація позакласного читання і позакласних заходів.

8.Розвиток читацьких інтересів учнів.

9.Рівень знань і вмінь учнів:

• уміння відповідати, аналізувати, складати план, характеризувати персонажів;

• пов'язувати прочитане з реальним життям;

• навички читання (правильність, усвідомленість, швидкість, виразність).

10.Чергування видів читання вголос і мовчки.

11.Усвідомленість читання вголос невеликих за обсягом прозових та віршових творів.

12.Вправи на вироблення чіткої вимови, уваги до слова, безпомилкового сприймання тексту.

13.Зміна темпу читання тексту залежно від його змісту.

14.Тренування учнів у швидкому усвідомленому читанні науково-пізнавальних текстів.

15.Виховання та організація уваги, пам'яті під час читання.

16.Формування усвідомленого читання шляхом порівняння текстів за різними завданнями.

17.Вибір засобів інтонаційної виразності: тон, темп читання, сила, тембр голосу, логічні наголоси, паузи, міміка, жести.

18.Розуміння теми твору, змісту подій, мотивів поведінки, персонажів твору, їхнього емоційного стану, думок, переживань, авторського ставлення до описаного.

19.Розвиток навичок самостійного читання.

20.Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного.

21.Розвиток спілкування. Фонетика і граматика:

1. Формування фонетичних і граматичних понять в учнів.

2. Методика організації уроку з граматики. Форми роботи на уроці: пояснення вчителя, бесіда з дітьми, самостійна робота учнів.

3. Види вправ, які використовуються на уроках, залежно від характеру матеріалу, що вивчається.

4.Види і прийоми роботи з правопису (пояснення правил, виконання орфографічних вправ під керівництвом учителя, самостійна робота).

5.Мовний розбір (звукобуквений аналіз, аналіз слів за будовою, за частинами мови, встановлення зв'язку слів у реченні).

6. Види усних і письмових творчих робіт.

7.Виконання програми з каліграфії, розвитку мовлення.

8.Систематичність перевірки зошитів. Робота над помилками.

9.Рівень знань і вмінь учнів:

• свідомість засвоєння правил граматики і правопису;

• уміння оперувати знаннями, логічно висловлювати думки в усній і письмовій формі, робити вис­новки;

• уміння самостійно виконувати вправи за завданнями вчителя;

• вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови;

• формування комунікативних умінь;

• ознайомлення з найважливішими функціональними складовими мовної системи за принципом «від загального до часткового»;

• загальний розвиток особистості — інтелектуальний, моральний, вольовий.

10.Навчання молодших школярів теорії мови.

11.Формування правописних умінь.

12.Розвиток уміння слухати й розуміти текст, будувати діалог і зв'язне висловлювання, читати текст із дотриманням орфоепічних норм української мови.

13.Розвиток умінь грамотно записувати власні висловлювання.

14.Підпорядкування мовних знань мовленнєвому розвитку

15.Робота над реалізацією комунікативної лінії: формуванням і розвитком умінь молодших школярів із чотирьох видів мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання і письма (на кожному уроці).

16.Вивчення теоретичного (лінгвістичного) матеріалу на основі функціонального підходу.

17.Робота з розвитку в учнів мислительних операцій: уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати мовні факти (реалізація діяльнісної змістової лінії).

18.Здійснення лінгвоукраїнознавчої лінії (через лексичне значення слів, зміст речень, текстів, які використовуються на уроці).

19.Добір і використання яскравих ілюстрацій, цікавих завдань, проблемних ситуацій, навчальних ігор. Чи носили вони навчальний характер, були спрямовані на досягнення конкретної навчальної мети?

20.Адресність і продуктивність хвилинок каліграфії.

21.Обов'язковою на кожному уроці мови в початковій школі має бути одна-дві продуктивних (пе­ревага фізичним вправам для тулуба, рук, ніг, а не римованому супроводу) хвилинки фізкультури. Влучність часу їх проведення (найдоцільніше це робити після певного етапу роботи, ні н «кому разі під час пояснення матеріалу чи пояснення складного завдання).

МАТЕМАТИКА

1. Науковість і доступність у викладанні математики.

2. Прийоми активізації мислення учнів на уроках.

3. Формування уявлень про натуральні числа та обчислювальні навички у роботі з ними.

4. Ознайомлення з найпростішими величинами (довжиною, площею, масою, часом, швидкістю, вартістю); навчання застосовувати їх.

5. Навчання учнів розв'язуванню задач. Розвиток культури математичної мови.

6. Ознайомлення з найпростішими поняттями геометрії.

7. Ознайомлення з доступною математичною термінологією і символікою.

8. Зв'язок уроків математики з життям.

9. Реалізація виховних і розвивальних можливостей уроків математики (формування світогляду, діалектичного і логічного мислення; розвиток пам'яті, навичок самоконтролю, працьовитості).

10.Рівень знань і вмінь учнів:

• знання таблиці додавання і множення;

• уміння читати, записувати й додавати числа; виконувати над ними арифметичні дії (у межах про­грами);

• уміння читати й записувати найпростіші математичні вирази і знаходити їх числове значення;

• уміння застосовувати теоретичні знання для розв'язування прикладів і задач (у межах програми);

• уміння зображувати прості геометричні фігури (точку, відрізок, ламану, коло), виконання деяких вимірів з ними;

• уміння аналізувати й узагальнювати вивчене, робити висновки.

11.Збагачення і розвиток пізнавального досвіду учнів.

12.Формування алгоритмічної культури учнів.

ЯІ УКРАЇНА, ПРИРОДОЗНАВСТВО, ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА, ДОВКІЛЛЯ

1. Вибір форм і методів викладання відповідно до специфіки предмета, роль спостережень, екскур­сій, дослідів, цілеспрямованої практичної діяльності дітей.

2. Реалізація основних напрямів програми ознайомлення дітей із навколишнім світом:

• ознайомлення із суспільним життям, працею людей, здобуття соціального досвіду;

• ознайомлення з природою під час безпосереднього спілкування з нею.

3. Комплексне пізнання учнями природи і суспільства. Здійснення екологічного, естетичного і патріотичного виховання молодших школярів.

4. Формування гігієнічних навичок. Вивчення правил поведінки та протипожежної безпеки.

5. Формування уявлення та поняття про цілісність світу, природне і соціальне оточення, належність людини до природи і суспільства.

6. Створення передумов для усвідомленого сприймання і засвоєння соціальних та морально-пра­вових норм, історичних, національно-культурних традицій українського народу.

7. Реалізація пізнавальних, виховних і розвиваючих можливостей навчального матеріалу. Прилу­чення учнів до трудової діяльності.

8. Використання краєзнавчого матеріалу, ознайомлення з природоохоронною роботою. Розвиток інтересів учнів до пізнання природи. Виховання любові до рідного краю, своєї країни.

9. Рівень знань і вмінь учнів:

• засвоєння основних правил шкільного розпорядку, поведінки в громадських місцях, на вулиці;

• сформованість умінь самообслуговування, додержання режиму дня, вимог особистої гігієни;

• знання найпоширеніших рослин і тварин, особливостей природи певної місцевості; уміння спостерігати за змінами в природі, вести календар природи, розрізняти пори року; знання видів праці людей у полі, саду, на городі у різні пори року; уміння користуватися термометром, компасом, картою, читати план місцевості; визначати форми поверхні землі;

• розрізняти найважливіші копалини; пояснювати, причини зміни пір року, дня, ночі.

10.Формування досвіду творчої діяльності учнів.

11.Розвиток загальнонавчальних (організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних) умінь.

12.Оволодіння узагальненими способами дій.

13.Моделювання культурних і статево-рольових стандартів поведінки в різних ситуаціях.

14.Розвиток активного пізнавального ставлення до природного та соціального оточення.

15.Пізнання учнями своїх можливостей.

16.Формування найбільш значущих для українського народу цінностей: патріотизму, соціальної справедливості, первинності духовного над матеріальним, природолюбства, людинолюбства, праце-любства, взаємоповаги.

17.Залучення й аналіз життєвих вражень.

18.Доцільність організації самостійної й пошукової діяльності учнів.

19.Оволодіння спеціальними методами пізнання природи (дослід, спостереження, практична робо­та).

20.Оволодіння вміннями користуватися приладами.

ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ

1. Забезпечення уроків та інших форм трудових занять необхідним оснащенням, навчально-на­очними посібниками, матеріалами, інструментами.

2. Розширення трудового досвіду дітей, формування доступних уявлень про працю дорослих, професії і виробництво; виховання поваги до людей праці.

3. Науковість, політехнічна спрямованість навчального процесу. Ознайомлення учнів з перед­баченими програмою інструментами, інвентарем, пристроями, доступними для сприйняття дітьми. Навчання прийомам обробки різних матеріалів, догляду за сільськогосподарськими рослинами.

4. Розвиток і виховання учнів у процесі трудового навчання: розумове, фізичне, естетичне форму­вання нахилів та інтересів.

5. Доцільність вибору методів і форм навчальної діяльності учнів. Розвиток технічного мислення.

6. Організація суспільно корисної продуктивної праці школярів.

7. Самообслуговування учнів.

8. Оволодіння початковими елементами культури виробництва, додержання правил особистої гігієни, безпеки праці.

9. Рівень знань, умінь і навичок учнів:

• знання передбачених програмою ручних інструментів, пристроїв і правил безпеки праці з ними;

• розуміння призначення приладів і технологічних машин;

• уміння розробляти деталі простих виробів з картону, тканини, пінопласту, дроту, фанери за допо­могою ручних інструментів і пристроїв;

• уміння доглядати за рослинами, вирощувати деякі з них;

• розвиток трудових умінь, основ трудової культури, вміння планувати, організовувати і контролю­вати свою роботу;

• розширення політехнічного світогляду, розвиток у дітей основ конструкторських знань, відповідних умінь і здібностей, елементів технічного мислення.

10.Навчально-ігрове проектування майбутніх виробів.

11.Організація художньо-технічної творчості учнів.

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА

1. Комплексність підходу до фізичного виховання учнів: уроки фізичної культури, фізкультурні за­ходи в режимі навчального дня (фізкультхвилинки, гімнастика до уроків, вправи та ігри на перервах), робота в позаурочний час (спортивні години в групах продовженого дня, спортивні змагання, секції).

2. Відповідність методики уроків фізичної культури віковим особливостям дітей, специфіці даного предмета. Забезпечення різноманітності вправ і додержання рухового режиму.

3. Заходи щодо зміцнення здоров'я школярів.

4. Дотримання санітарно-гігієнічних вимог на уроках та інших заняттях фізичної культури і спор­ту.

5. Робота з дітьми з ослабленим здоров'ям.

6. Медичний контроль, диспансеризація дітей.

7. Відповідність фізичного розвитку дітей програмним вимогам.

8. Формування ціннісних орієнтирів щодо культури здоров'я і здорового способу життя, потреби та звички регулярно займатися фізичною культурою та спортом.

9. Добір змісту, засобів навчання.

10.Дозування фізичних навантажень.

11.Формування уявлень і понять про фізичну, соціальну, психічну і духовну складові здоров'я; без­пеку життєдіяльності учнів удома, в школі, у громадських місцях, на дорозі тощо; залежність здоров'я від стану природного середовища; вплив на здоров'я соціального середовища.

12.Перевага практичним діям і вправлянням.

ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я

1. Робота з формування уявлень про те, що здоров'я розглядається як окреме ціле, а його складови­ми є фізична, соціальна, духовна і психічна.

2. Робота з формування уявлення і поняття про взаємозв'язки людського організму з природним та соціальним оточенням.

3. Робота з формування знань, умінь і навичок безпечної поведінки вдома, в школі, на вулиці, у гро­мадських місцях.

4. Робота з формування здатності передбачати наслідки своїх вчинків, здійснювати самооцінку власних дій та оцінку дій інших людей.

5. Робота з формування вмінь надавати само- і взаємодопомогу та самооцінювати своє здоров'я.

6. Робота з розвитку активної мотивації щодо збереження і зміцнення здоров'я, самовдосконалення фізичної, соціальної, психічної та соціальної складових здоров'я.

7. Робота з розвитку вміння керувати собою і розв'язувати життєві конфлікти, контактувати з людь­ми в соціумі, протистояти негативному впливу оточення.

8. Робота з розвитку вмінь прогнозувати можливість виникнення небезпеки в мікросоціумі, навко­лишньому природному середовищі, самостійно приймати правильні рішення, творчо і критично мис­лити.

9. Робота з виховання потреби в здоров'ї як важливої життєвої цінності.

10.Рівень сформованості життєвих навичок, які сприяють фізичному здоров'ю:

• раціонального харчування (дотримання режиму харчування, уміння зберігати і визначати якість харчових продуктів);

• рухової активності (регулярні заняття фізичною культурою, спортом, руховими іграми, посиль­ною фізичною працею);

• санітарно-гігієнічні (особистої гігієни, виконання гігієнічних процедур — догляд за шкірою, во­лоссям, зубами тощо);

• режим праці (чергування розумової і фізичної активності, знаходження часу для регулярного хар­чування та активного відпочинку).

11. Рівень сформованості життєвих навичок, які сприяють соціальному здоров'ю:

• ефективного спілкування;

• поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації;

• спільної діяльності і дискримінації.

12. Рівень сформованості життєвих навичок безпечної поведінки:

• безпечної поведінки вдома;

• безпечної поведінки в школі;

• безпечної поведінки пішоходів;

• безпечної поведінки пасажирів;

• безпечного відпочинку.

13.Ефективність способів навчально-пізнавальної діяльності школярів для формування через пра­вила, вказівки, алгортитмічні приписи умінь і навичок.

14.Багаторазове вправляння на уроках.

15.Використання фольклору.

МУЗИКА

1. Методика проведення уроків:

• якість роботи над розвитком вокально-хорових навичок (звукоутворення, дихання, чистота інтонації);

• зв'язок співів з поняттям «музична грамота»;

• якість бесід після прослуховування музики.

2. Робота з учнями, які не мають розвиненого музичного слуху.

3. Добір репертуару для співу та слухання музики. Використання уроків музики для виховання та всебічного розвитку учнів. Зв'язок з іншими видами мистецтва.

4. Використання спеціального обладнання під час навчання музики (музичні інструменти, програ­вач, платівки, фоно- і радіозаписи).

5. Використання на уроці досягнень учнів у позакласній роботі (хоровий гурток, вокально-інструмен­тальний ансамбль, оркестр, відвідування театру, зустрічі з композиторами, заняття в школах мистецтв тощо).

6. Рівень знань і вмінь учнів: уміння співати чисто, виразно, сольфеджувати, сприймати музичний матеріал.

7. Імпровізація музично-ритмічних рухів (сприяє розвитку почуття ритму, емоційності, виховання інтересу до фольклору).

8. Застосування різних видів музичної діяльності (співацькі імпровізації, ігрові ситуації, музичні діалоги тощо).

9. Створення виховуючого характеру мелодії за допомогою засобів музичної виразності (темп — повільний, помірний, швидкий; динаміка — тихо, голосно; ритм — різна тривалість звуків; лад — ма­жорний, мінорний; тембр голосу — дзвінкий чи не дуже).

10.Складання музичних і словесних текстів. Зв'язок музики і природи в житті дітей.

11.Стимулювання музичної творчості.

12.Розвиток музичних здібностей дітей у процесі діяльності: спів, гра на музичних інструментах, слухання музики тощо.

13.Спілкування вчителя та учнів.

14.Роль фольклору на уроці.

15.Розгляд української музичної культури в діалектичній єдності з музикою інших народів.

16.Уведення учнів у світ добра та краси, відображений у музичних творах.

17.Засвоєння початкових знань про особливості художньо-образної мови музичного мистецтва.

18.Формування універсальних (духовних, моральних, громадянських, естетичних) якостей творчої особистості.

19.Формування здатності до різних видів акгивної музично-творчої діяльності, опанування елемен­тарними практичними уміннями та навичками.

20.Сприймання та інтерпретація творів народного і професійного музичного мистецтва.

21.Розвиток в учнів здатності до співпереживання тих почуттів і станів, що виражає музика.

22.Формування музичної культури. В основі уроку — різні грані музики як цілісного явища, а не різні види діяльності.

23.Навчання хоровому співу.

24.Імпровізація пісенних мелодій, придумовування нескладних мотивів, інсценування сюжетів пісень, складання елементарних танців, темброво-ритмічних супроводів тощо.

25.Виконання музично-ритмічних рухів (пластичне інтонування, вільне диригування, танцювальні рухи, крокування, «гра» на уявних музичних інструментах тощо).

26.Гра на елементарних музичних інструментах.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

1. Правильне визначення величини малюнка і розміщення його на сторінці залежно від формату.

2. Розвиток уявлень і спостереження під час малювання на відповідні теми.

3. Елементарні прийоми роботи з акварельними фарбами і гуашшю.

4. Формування елементарних навичок перспективного малювання.

5. Використання на уроці досягнень учнів у позакласній роботі (гурток малювання, виставки дитя­чих малюнків, клуб шанувальників образотворчого мистецтва).

6. Рівень знань і вмінь учнів:

• уміння бачити форму і колір, пропорції, взаємозв'язок частин і цілого;

• побудова малюнка за сприйманням характерних фрагментів моделі (натури);

• уміння вільно проводити лінії у різних напрямах;

• уміння передавати на малюнку об'єм предметів.

7. Формування в учнів навичок читання картини, виявлення своїх поглядів на неї.

8. Накопичення мистецтвознавчих знань.

9. Оволодіння спеціальними практичними навичками.

10.Відчуття учнями духовного піднесення, емоційного напруження, що виникають від спілкування з мистецтвом, від власної творчої діяльності.

11.Створення на уроці позитивного піднесення, емоційної атмосфери, почуття радості, захопленості роботою.

12.Ознайомлення з основами кольорознавства.

13.Ознайомлення з основами перспективи.

14.Знання властивостей та засобів виразності кольорів.

15.Позитивне, стимулююче оцінювання дитячих робіт учителем (виконання учнями поставлених завдань уроку, передача характерних особливостей предметів і явищ, емоційна виразність композиції, вияв фантазії та уяви, оригінальність задуму, культура роботи з художнім матеріалом).

16.Формування художньої •компетентності учнів у порцесі засвоєння основ образотворчої грамоти (лінія, колір, форма, простір, композиція, основні художні техніки та матеріали).

17.Організація уроків за законами мистецтва (нестереотипність, структурна різноманітність, ство­рення відповідно до теми уроку емоційного настрою, залучення учнів до співпереживання тощо).

18.Забезпечення задоволення від художньої праці шляхом емоційного зацікавлення нею.

19.Формування вміння бачити, емоційно відгукуватися та усвідомлювати красу, естетичні якості різноманітних явищ і об'єктів навколишнього світ)'.

20.Переважання у практичній діяльності учнів імпровізаційного стилю роботи (близький до роботи народних майстрів).

КОНТРОЛЬ ЗА ЯКІСТЮ ПЛАНУВАННЯ, СТАНОМ ВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Пам'ятка

з вивчення стану календарного планування

1.Своєчасність складання календарного планування.

2.Відповідність календарного планування програмі.

3.Доцільність розбивки тем за тематичним оцінюванням.

4.Чи передбачені форми проведення практичної частини програми (уроки розвитку зв'язного мов­лення, диктанти, контрольні, лабораторні, практичні роботи тощо).

Пам'ятка

з вивчення стану поурочного планування

1.Наявність, систематичність поурочного планування.

2.Вміння ставити мету уроку і підбирати навчальний матеріал відповідно до мети.

3.Планування методів, форм проведення уроку, засобів навчання.

4.Планування особистісно орієнтованої навчальної діяльності школярів.

5.Планування формування загальнонавчальних та предметних умінь і навичок.

6.Планування підготовки до проведення підсумкового оцінювання з теми.

7.Доцільність планування обраної структури уроку віку, навчальним можливостям школярів та зміс­ту уроку.

8.Диференціація та індивідуалізація при плануванні змісту домашнього завдання. Відповідність обсягу завдання нормам.

Пам'ятка

вивчення стану виконання навчальних планів і програм

1.Готовність календарних планів учителів-предметників, їх відповідність вимогам програм (пере­віряється до 10.09 та до 10.01).

2.Проходження програмового матеріалу згідно з календарним планом (перевіряється один раз на місяць).

3.Заміна уроків (перевіряється щоденно).

4.Зведений облік пропущених учителями уроків, заміни уроків (перевіряється один раз на місяць).

5.Виконання практичної частини програми (перевіряється один раз на місяць).

6. Виконання навчальних програм за записами в журналах (перевіряється один раз на семестр, доцільно кінець грудня — початок січня, середина квітня, кінець травня).

Примірна структура бесіди адміністрації школи з учителями за підсумками семестру

1. Виконання навчального плану, програми. Кількість уроків за навчальним планом, фактично проведено. Якщо є відставання, то вказати причини. Розробка заходів з ліквідації відставання.

Виконання практичної частини програми. Система письмових робіт, їх кількість, якість виконання учнями.

2. Рівень навчальних досягнень школярів. Чи всі проведені тематичні оцінювання, кількість учнів, які не здали всі передбачені тематичні оцінювання, причини. Робота з координації навчальних досягнень школярів. Виставлення балів за семестр, обґрунтування виставлених окремих балів.

3. Робота вчителя з підвищення рівня навчальних досягнень школярів. Якість підготовки до уроків.

Робота з формування інтересу до знань, навчання, над розвитком пізнавальних інтересів, мислення.

Робота з підготовки школярів до тематичного оцінювання. Форми їх проведення. Використання на­очності, приладів, посібників, технічних засобів навчання на різних етапах уроку.

Контроль за рівнем засвоєння програмового матеріалу учнями.

4.Позакласна робота з предмета. Гуртки, клуби за інтересами. Предметні вечори, олімпіади, конкур­си, учнівські конференції, випуск стінгазет тощо.

5.Робота вчителя як класного керівника. Чи якісно виконано план виховної роботи на семестр? Які виховні заходи вдалися найкраще?

Рівень вихованості учнів класу. Робота з батьками.

6. Робота з підвищення педагогічної майстерності. Робота з самоосвіти.

Участь у семінарах, нарадах, засіданнях методичних об'єднань. Відвідування уроків у вчителів своєї школи.

Робота з вивчення і впровадження в практику роботи передового педагогічного досвіду. Які підготовлено методичні розробки уроків, доповіді, публікації тощо?

7. Які відчуває труднощі в роботі, яка потрібна допомога?

8. Підсумки роботи (доцільно, щоб учитель проводив підсумки своєї роботи за результативністю (рівень навчальних досягнень та вихованості школярів) у динаміці).

Примітка: під час проведення співбесіди дирекція враховує результати внутрішньошкільного контролю, про­веденого у даного вчителя; за підсумками співбесіди адміністрації школи, коли приймає рекомендації щодо покра­щення роботи, вивчення кращих сторін роботи тощо.

Пам'ятка

з вивчення стану ведення класних журналів

1.Раціональність розбивки сторінок журналу за предметами.

2.Відповідність відомостей про учнів і батьків даним особових справ.

3.Своєчасність та правильність ведення зведеного обліку відвідування учнями навчальних занять, відповідність його поурочному обліку.

4.Своєчасність та правильність оформлення записів у журналі про проведений урок.

5.Стан тематичного обліку навчальних досягнень.

6.Стан семестрового, річного оцінювання.

7.Якість ведення зведеного обліку навчальних досягнень школярів.

8.Якість навчальних досягнень учнів.

9.Об'єктивність оцінювання навчальних досягнень.

10.Зміст, характер і обсяг домашнього завдання, його диференціація.

11.Виконання навчального плану.

12.Стан та якість виконання навчальних програм.

13.Культура ведення журналу. Дотримання єдиних вимог щодо його ведення. Обумовленість допу­щених виправлень.

14.Своєчасність та якість виконання вчителями пропозицій, даних дирекцією в процесі пере­вірки.

Пам'ятка

з вивчення стану ведення учнівських зошитів

1.Наявність зошитів у всіх учнів класу.

2.Якість підпису зошитів. Дотримання єдиних вимог.

3.Обсяг роботи (зіставлення зробленого на уроці і вдома).

4.Характер письмових робіт (репродуктивний, творчий).

5.Рівень диференціації навчальної діяльності школярів.

6.Рівень навчальних досягнень школярів (визначається в основному за зошитами для контрольних, лабораторних, практичних робіт, тематичного оцінювання).

7.Якість виконання практичної частини навчальних програм.

8.Систематичність та якість виконання домашніх завдань.

9.Перевірка зошитів учителями (періодичність перевірки відповідно до вимог МОН України, якість перевірки, характер оцінки письмових робіт, дотримання критеріїв оцінювання).

10. Ефективність роботи над помилками (методи виправлення, наявність системи роботи над помилками).

11. Культура ведення, каліграфія.

На основі чого виставляються оцінки за зошити в класний журнал. Відповідність оцінок за письмові роботи в класному журналі оцінкам у зошитах.

Пам'ятка

з вивчення стану ведення учнівських щоденників

1.Наявність щоденників усіх учнів класу.

2.Регулярність проведення записів (розкладу уроків, змісту домашніх завдань).

3. Система роботи вчителів, класного керівника з виставлення балів за контрольні роботи, тематичні оцінювання, поточне оцінювання.

4. Відмітка пропусків навчальних занять за тиждень, спізнення. 5.Загальний стан щоденників. Культура і грамотність записів.

6.Зв'язок з батьками.

7.Наявність та етичність зауважень учням та звернень до батьків.

Пам'ятка

з вивчення стану ведення особових справ

1.Своєчасність, повнота і правильність занесення загальних відомостей про учнів.

2.Відповідність номера особової справи номеру запису в алфавітній книзі.

3.Наявність відомостей про бали навчальних досягнень за відповідний рік; нагороди за відповідний рік; перехід (прихід) на навчання в іншу школу.

4.Наявність та затвердження характеристики. 5.Відповідність кількості особових справ кількості учнів у класі.

6.Якість збереження необхідних документів (заяви батьків, копій свідоцтв про народження, медич­них карт, документів про відповідний рівень освіти, документів, що підтверджують пропуски навчаль­них занять упродовж року.

Пам'ятка

з вивчення використання технічних засобів і засобів наочності в процесі навчання

1. Рівень забезпеченості навчального процесу з предмета засобами наочності та технічними засобами навчання.

2. Стан технічних засобів і засобів навчання з предмета (предметів). 3.Наявність каталогу наочних посібників з предмета (предметів).

4. Раціональність розміщення наочних посібників та технічних засобів навчання.

5.Чи створені умови для комплексного використання технічних засобів навчання.

6.Рівень використання наочних посібників та технічних засобів навчання (перевірка проводиться за поурочними планами вчителя (вчителів), спостереження за уроками.

7.Ефективність використання наочних посібників та технічних засобів навчання у навчальному про­цесі (перевірка проводиться в процесі відвідування уроків).

Пам'ятка

з вивчення результативності роботи навчального кабінету

1.Відповідність обладнання кабінету Типовому переліку.

2.Забезпеченість кабінету технічних засобами навчання та наявність умов для їх комплексного використання.

3.Забезпеченість кабінету аудіовізуальними посібниками, роздатковим матеріалом.

4.Забезпеченість кабінету програмовою літературою, словниками, довідниками, підручниками.

5.Систематизація навчального обладнання, аудіовізуальних посібників, роздаткового матеріалу, лі­тератури.

6.Стан ведення інвентарної книги.

7.Відповідність меблів кабінету санітарно-гігієнічним вимогам.

8.Стан збереження обладнання, посібників, літератури, меблів.

9. Наявність навчальних матеріалів з предмета (програми, тексти контрольних робіт, матеріали для проведення тематичних оцінювань тощо).

10. Наявність методичних рекомендацій, розробок уроків та позакласних заходів.

11. Наявність матеріалів для позакласної роботи з предмета (матеріали щодо проведення вечорів, олімпіад, конкурсів, занять гуртків тощо).

12.Естетичне оформлення кабінету. Доцільність експозицій кабінету.

13.Матеріали з техніки безпеки.

14.Органи самоврядування кабінету та їх робота.

15. Вплив навчального кабінету на результативність навчально-виховного процесу в школі (на основі вивчення уроків та позакласних заходів, співбесіди з учнями та вчителями).

КОНТРОЛЬ ЗА РІВНЕМ

НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ШКОЛЯРІВ

Етапи вимірювання навчальних досягнень школярів

1.Визначення цілей і формування гіпотез дослідження.

2.Підготовка інструментарію вивчення:

• вибір показників, які характеризують результати вивчення;

• розробка засобів для отримання цих показників;

• розробка науково обґрунтованих методів отримання на основі вказаних показників кількісних оці­нок результатів навчання.

3.Виділення і якісний аналіз чинників, які можуть впливати на навчальний процес і його результати та які треба враховувати в дослідженні.

4.Вживання прихованих чинників, які можуть вплинути на результати експертної контрольної ро­боти чи інші методи вимірювання.

5.Визначення вибірки учнів, результати яких будуть піддаватися вимірюванню.

6.Практична організація і проведення вимірювання, збір первинних даних.

7.Статистична обробка даних.

8.Якісний аналіз та інтерпретація.

Вимоги щодо умов виявлення реальних показників у процесі оцінювання

Не можна, щоб:

• учні були попередньо ознайомлені із завданнями;

• учні обмінювалися інформацією під час оцінювання;

• був неправильно визначений час для оцінювання;

• завдання не відповідали рівню вимог викладання предмета;

• завдання були або завищеними, або заниженими;

• завдання не відповідали обсягові навчального матеріалу;

• учитель допомагав учням у процесі оцінювання.

Пам'ятка

з вивчення рівня навчальних досягнень школярів, сформованості практичних умінь і навичок

1. Рівень навчальних досягнень школярів і практичних умінь та навичок з навчального предмета, його динаміка.

2. Рівень сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок школярів.

3. Якість виконання навчальних програм (ступінь засвоєння учнями обов'язкового мінімуму знань, умінь і практичних навичок, які передбачені державним стандартом та навчальними програмами; відповідність рівня навчальних досягнень школярів рівню їх навчальних можливостей).

4. Ефективність роботи вчителя із засвоєння учнями знань, умінь і практичних навичок:

• ступінь реалізації навчальних, розвивальних і виховних цілей уроку;

• забезпечення активної розумової діяльності учнів на уроці;

• ефективність використовуваних форм, методів, прийомів та засобів навчання;

• робота з виділення в змісті виучуваного матеріалу найголовнішого та його багаторазового повторення;

• урахування індивідуальних навчальних особливостей школярів на різних етапах уроку та в норму­ванні домашніх завдань;

• ефективність роботи з підготовки школярів до тематичних оцінювань;

• стан роботи з повторення навчального матеріалу;

• індивідуальна робота зі школярами, які пропустили навчальні заняття;

• контрольно-оціночна діяльність учителя.

5. Причини прогалин у знаннях учнів та шляхи їх усунення. Директорські контрольні роботи мають виявити:

1. Глибину знань і практичних навичок школярів у трьох рівнях:

• наявність самого факту знань;

• уміння застосовувати знання за зразком;

• уміння застосувати знання у нестандартних ситуаціях.

2. Залежність рівня навчальних досягнень учнів від їхнього розвитку та допомогти вчителю врахувати індивідуальні особливості учнів певного класу при організації навчально-виховної роботи з ними.

ВИВЧЕННЯ СТАНУ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ

Пам'ятка

з вивчення стану викладання навчального предмета

№ з/п	Зміст питання, яке вивчається	Методи і форми вивчення
1	Обізнаність учителів з вимогами навчальних програм та методичними реко­мендаціями щодо викладання предмета	Співбесіда з учителем
2	Стан календарного планування: відповідність планування вимогам навчаль­них програм; доцільність розподілу тем; чи передбачені форми проведення тематичних оцінювань	Ознайомлення з програмами, календарним плануванням
3	Стан поурочного планування (систематичність, якість). Використання до­даткової літератури під час підготовки до уроків	Вивчення поурочного плану­вання. Бесіда з учителем
4	Стан виконання навчальних програм (зіставлення календарних планів із записами в класних журналах, зошитах і щоденниках учнів, виконання графічних, контрольних, практичних, лабораторних робіт, робіт з розвитку зв'язного мовлення, творчих робіт — проводиться в урахуванням специфіки предмета)	Вивчення класних журналів, зошитів та щоденників учнів, календарного та поурочного планування вчителя
5	Стан навчально-матеріальної бази викладання предмета	Вивчення обладнання кабі­нету
6 6.1 6.2 6.3 6.4 6.5 6.6 6.7 6.8 6.9 6.10 6.11	Якість навчального процесу Рівень перебудови навчального процесу на засадах гуманізму, демократизму та особистісної орієнтації Доцільність визначення та ступінь реалізації навчальних, виховних і розвивальних завдань уроку Раціональність вибору структури уроку Оптимальність застосування форм, методів, прийомів і засобів роботи на різних етапах уроку. Впровадження інноваційних технологій Рівень розумової та пізнавальної діяльності школярів Стан диференціації та індивідуалізації навчальної діяльності школярів на різних етапах уроку Робота з виділення в змісті виучуваного матеріалу найголовнішого. Рівень організації роботи з навчальною книгою Зміст, обсяг, диференціація, пояснення та своєчасність подачі домашнього завдання і стан його виконання Організація роботи класу. Робоче місце вчителя і учнів. Дотримання режиму та санітарно-гігієнічних вимог щодо організації навчального процесу Рівень засвоєння програмового матеріалу на уроці. Результативність обліку навчальних досягнень школярів Обізнаність учителів з критеріями оцінювання	Спостереження за уроками
7 7.1 7.2	Ознайомлення школярів із: Тривалістю вивчення теми, термінами та формою проведення тематичного оцінювання; критеріями оцінювання Питаннями та орієнтовними завданнями, які будуть винесені на оцінюван­ня	Спостереження за уроками, співбесіди з учнями, вчите­лями
8	Позакласна робота з предмета	Вивчення роботи, гуртків, студій, позакласні заходи з предмета
9	Виховний вплив навчання	Спостереження за уроками, позакласними заходами
10	Стан ведення та перевірки учнівських зошитів	Ведення учнівських зошитів
11	Стан ведення класного журналу	Вивчення класного журналу
12	Рівень навчальних досягнень школярів та сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок	Аналіз контрольних робіт, тестування, графічних робіт, співбесід зі школярами

Коментарi