• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Методична скарбничка
• Трудове навчання
• Виховна робота
• ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА БАТЬКІВ

Педагогічна освіта батьків

Вступ

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних рецептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.

А дитина; якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати родинна педагогіка. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне здоров'я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім'ї.

То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.

Аналіз педагогічної практики показує, що найкращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов'язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; групові та індивідуальні консультації, педагогічні практикуми, батьківські загально-шкільні і класні збори, активне залучення до участі у виховній роботі з класом, до виконання доручень батьківського комітету.

Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів, шкільних психологів в організації роботи з батьками і для самостійної роботи всіх, хто підвищує педагогічний рівень.

РОЗДІЛ 1.

Поради і рекомендації щодо виховання і навчання дітей в сімۥї

Стаття 59

Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

— постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

— поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;

— сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту, рівня та обсягу;

— виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Стаття 60

Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

— вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;

— обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти;

— звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

— захищати у відповідних державних, судових органах законні інтереси своїх дітей.

Десять «Золотих правил» для батьків

Поради американського психолога доктора Віктора Клайна:

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним на роботі, при виборі друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є сім умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:

v щира любов до батьків,

v приязне ставлення до оточуючих,

v зовнішня привабливість (одяг, манери),

v можливість спостерігати правильне соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів),

v висока самооцінка,

v достатній запас слів,

v вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. «Теле-комп’ютеро-мани» швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлення осмислення не завжди корисні.

5. Виховуйте відповідальність, порядність.

Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім'ю.

Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей.

Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.

Діти вчаться жити у життя

v Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

v Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.

v Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

v Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жити у почуттях провини.

v Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.

v Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.

v Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.

v Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.

v Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

v Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

v Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

(Із пластового часопису «Цвіт України»).

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, дозволене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Шановні батьки, пам'ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов'язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов'язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

7. Обов'язково надавайте посильну допомогу школі (квіти, озеленення, оформлення куточків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).

Що повинен знати школяр, ідучи до школи

1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.

2. Місце роботи батьків, їх посади.

3. Шлях від школи додому і назад.

4. Знати і, виконувати правила дорожнього руху, вміти поводити себе на вулиці, в школі.

5. Відкривати й закривати самостійно двері будинку, квартири.

6. Чітко відповідати на запитання дорослих.

Якими діти народжуються, це не від кого не залежить, але щоб вони шляхом правильного виховання зробилися хорошими — це в нашій владі.

Плутарх

Закони розумно організованого сімейного виховання школярів

1. Пам'ятайте, що навчання — один з найважчих видів праці і що розумові сили і можливості дітей неоднакові.

2. Не потрібно вимагати від учня неможливого. Важливо визначити до чого він здібний та як розвинути його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо воно вимагає від нього механічного заучування і не потребує напруження, розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дії.

4. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод виховання, що не потребує ні часу, ні розуму, — побити дитину і цим образити її, озлобити або й зламати. Відмовтесь від опіки, крику, насилля й наказового тону.

5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність дитини в навчанні та всіх її справах.

6. Пам'ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 5—6 класів повинні працювати до 2,5 год., 7 класу — до 3-хгодин, а 8—11 класів — до 4 годин.

7. Не хвилюєтесь, ваша дитина отримає не таку оцінку, якої вам бажалося б, за виконану роботу. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а, по-друге, це не остання оцінка.

8. Дайте дитині можливість пережити радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну доріжку в розумовій праці.

9. Здоров'я дитини — крихка кришталева куля й тримають її три Атланти: спадковість, спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим життя, харчування, навчання й відпочинку дітей.

10. Обов'язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітей у навчанні й поведінці, використовуйте для цього слова схвалення, поцілунки, різні види морального й матеріального заохочення.

11. Перевіряйте виконане дітьми домашнє завдання. Вашими оцінками мають бути такі: «я задоволений», «незадоволений», можна додати «дуже». І будьте впевнені, що завтра ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви нею були задоволені.

Пам'ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відображається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

Як виховати обдаровану дитину?

Американський доктор Девід Льюіс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає рекомендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:

v Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.

v Я поставив стенд, на якому малюк може демонструвати свої роботи.

v Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, якщо це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

v Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.

v Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і матеріали для її улюблених занять.

v Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимось поступається перед іншими дітьми чи навіть дорослими.

v Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучувати пісні.

v Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, поговорити.

v Я ніколи не докоряю дитині за помилки.

v Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися. Але якщо дані правила є у вашій сімۥї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.

Повага змалку

Коли я часом чую, як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або заочно називають їх «мої предки», мені робиться боляче і ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні з'являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька, матері, діда, баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на «Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність у наших родинах виховували змалку.

Слово батьків або старших у сім'ї було законом для менших. Вони вже змалку мали свої обов'язки, виконували різну роботу, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері, баби — вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, наводити лад у хаті. Хлопчики вчилися чоловічого ремесла від батька чи діда. Наприклад, колись було за правило, що дівчинка 7—10 років могла вишити собі сорочку.

Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце

Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.

Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, коли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до роботи, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, або, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє завдання.

Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкладай».

Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною — не наздоженеш родиною».

Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.

Не братися відразу за багато справ, бо «Хто багато починає, той мало закінчує».

Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме допомогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

Л.Орел, етнограф

ПСИХОЛОГІЧНА КРАМНИЦЯ. ЗАПАМ'ЯТАЙМО ПОРАДИ МЕДИКІВ, ПСИХОЛОГІВ

Не тримайте страх ні в собі, ні в дітях

Почуття страху характерне для більшості дітей. Це може видатись дивним, але сам по собі цей страх не існує. Він з'являється несвідомо й тільки в наших думках. Лякливі думки вносять у життя, особливо дитяче, обмеження, викликають почуття пригніченості, руйнують віру в себе. Батьки повинні пам'ятати про це й не навіювати дітям негативних емоцій, залякувати їх.

Науковці вже давно довели, що страх є живильним ґрунтом для хвороб. Згадаймо давню притчу.

По дорозі до міста повз стару людину, яка сиділа на узбіччі, проходила Чума.

— Куди ти йдеш? — запитав старий.

— До міста, аби вбити тисячу людей, — відповіла Чума.

Рік потому Чума, повертаючи з міста, знову зустріла старого.

— Ти сказала мені, що прямуєш до міста, аби вбити тисячу людей, а померло аж десять тисяч, — мовив їй старий.

— Я сказала тобі правду: я вбила тільки тисячу. Решту згубив страх!

Отож, страх — продукт власної свідомості. Він зникає, якщо його не тримати.

Враховуйте стан дитини

Не повинно бути (ні в батьків, ні в дітей) емоційної і розумової напруги останні півгодини перед сном та перші півгодини після сну. Тоді у ваших дітей не буде серйозних нервових розладів.

Хлопчик, який невпевнений у собі, починає відставати і в інтелектуальному розвитку, і у фізичному — затримується ріст.

Перед менструацією і під час неї психічний стан дівчинки не можна вважати повністю нормальним. Він буде хитким, доки в організмі не сформується гормональний баланс.

Знання, отримані без радощів або з гнівом, не можна вважати засвоєними.

За день кожна дитина повинна одержати від батьків 7—8 словесних «погладжувань» («Ти охайна, доню», «Ти добре полагодив стілець, сину», «Ми всі тебе любимо» тощо).

До вашого записника

Дитина «псується» багато разів, щоб знову відчути життя і себе. «Розвалюється», щоб будувати себе по-новому. Ніхто не підпадає під схему. І ніхто не помилиться добровільно. Але при цьому не повинно бути ніякої іронії з боку дорослих, ніякого кепкування над дитиною. Застерігаю — це небезпечно.

Дитину можна і треба підхвалювати без вихваляння.

Звертайтесь іноді до малюка за порадою як до рівного.

Для дитини це велика миттєвість, зірковий час! (З нею радяться, вона потрібна, вона доросла!)

Зверніться і за допомогою як до рівного.

Виховання — це завжди трішки спектакль. Є моменти, коли і дорослий повинен зуміти вдати з себе безпомічного, беззахисного, залежного. Саме так — від вашої дитини. Практикувати це вже можна, починаючи з 6—7 років.

Випереджувальна похвала

Якщо ви хвалите дитину за те, чого у неї немає, це ще не означає, що ви кажете неправду. Ми говоримо так, ніби це могло бути. Передаємо цю віру, прищеплюємо її дитині. І навіть якщо у неї нічого не виходить, все одно треба хвалити щедро за спробу досягти бажаного. За спробу зробити спробу.

Важливо хвалити дітей вранці (і якомога раніше). Це для них аванс на довгий і важкий день. І на ніч слід похвалити (або просто поцілувати й сказати лагідне: «На добраніч»).

На практиці, на жаль, інше: «Я тобі вже показував. Ну що ж ти такий дурний?», «Ти знову зігнувся, нещасний?», «Не розумієш? Яка нездара!»

А випереджаюче несхвалення — зловісне негативне навіювання. Запам'ятаймо це.

Принципи лікувальної педагогіки

Принцип гуманізму

Постійно виявляти активне співчуття, що подає надію, до хворих дітей, викликати в них віру і надію на видужання та успішне навчання.

Будувати свої взаємовідносини з учнями за правилом — перед вами діти, які болісно переживають свій хворобливий стан, але ніколи не треба нагадувати їм про це, особливо у присутності інших.

Принцип оптимізму

Створювати такі умови (природо-відповідні, соціальні, медико-педагогічні), які б активно відокремлювали дітей від переживань, пов'язаних з їхніми хворобами, викликали б у них життєрадісність, оптимістичність почуттів.

Принцип індивідуально-особистого підходу

В кожній дитині і підлітку необхідно бачити не тільки учня, а й особистість з її виключно індивідуальними рисами характеру, волі, інтелекту, багатогранними нюансами поведінки, ставлення до навчання, здоров'я і у відповідності з цим застосовувати ті чи інші медико-педагогічні впливи.

Принцип наступності

Добиватися (усвідомлення учнями ефективності і життєвої необхідності як лікувальних процедур, так і шкідливих занять: забезпечувати органічну наступність навчально-виховних і оздоровчих заходів, єдність медико-педагогічних впливів, взаємне їх доповнення і коригування з метою створення психологічної врівноваженості і впевненості у видужанні.

Принцип обов'язкового успіху у навчанні

Спиратися на реальний рівень знань учнів, викликати у них впевненість у своїх силах, здібностях і можливостях, що підвищує їх самооцінку і породжує свідоме, активне ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, активізує процес видужання.

Принцип активної життєвої позиції

Готувати дітей у процесі і після спеціального лікування до активного повнокровного життя і навчання при збереженні повноцінності мислення, волі, інтелекту.

Гра-експеримент

Шановні батьки! Пропонуємо вам провести зі своїми дітьми експеримент. Він допоможе вам з'ясувати, чи виховані ваш син або донька. Одержавши результати (можливо, невтішні), не поспішайте дорікати дітям. Висновки зробіть і для себе.

Ось запитання. Якщо ваш син (дочка) відповідає «так», на полях треба ставити «плюс», якщо «ні» — «мінус». Нагадайте дітям, не ображаючи їхньої гідності, що відповідати треба чесно.

1. Якщо тобі доводиться несподівано затриматися у школі, на прогулянці або раптово піти з дому, чи повідомляєш ти про це рідних (запискою, по телефону, через товариша)?

2. Чи бувають випадки, що батьки зайняті якоюсь роботою (генеральне прибирання, ремонт тощо), а тебе посилають на вулицю або в кіно, щоб «не крутився під ногами»?

3. Відклади на хвилинку книжку і оглянь квартиру не своїми, а маминими очима. Чи немає в кімнаті речей, які лежать не на місці?

4. Чи можеш ти одразу, нікуди не заглядаючи, назвати дні народження батьків, бабусі та дідуся, братів і сестер?

5. Свої потреби (купити ковзани, м'яч, джинси) ти, напевне, знаєш добре. А чи відомо тобі, яка річ терміново потрібна мамі або батькові та коли вони збираються придбати її?

В. Чи трапляється так, що, крім маминого доручення, ти виконуєш ще якусь роботу «від себе», за власною ініціативою (наприклад, тебе попросили протерти підлогу в коридорі, а ти ще й все взуття почистив)?

7. Мама пригощає тебе апельсином, тістечком, цукеркою. Ти завжди перевіряєш, чи дісталося смачне дорослим?

8. У батьків випав вільний вечір. Вони збираються в гості або в кіно. Чи висловлюєш ти своє небажання залишитися вдома (просиш їх не йти, вимагаєш узяти й тебе, кажеш, що тобі самому страшно або, можливо, мовчки сидиш з кислим і незадоволеним виглядом)?

9. У вас вдома дорослі гості. Чи доводиться рідним нагадувати тобі, що треба зайнятися якоюсь тихою справою, не заважати дорослим, не втручатися в їхню розмову?

10. Чи соромишся ти вдома, в гостях, у музеї подати мамі пальто або виявити інші знаки уваги?

Отже, було десять запитань. Якщо хороший син або донька, знаки повинні стояти на полях такі: «+ - + + + + -». Але можлива й протилежна картина. Тоді треба серйозно замислитись.

Коментарi