БЕСІДА З БАТЬКАМИ:

«Як говорити з юнаками та дівчатами про любов, шлюб і сім׳ю».

Провела

Класний керівник

Родзявка О.М.

Мета. Ознайомити батьків з питаннями статевого виховання дітей, підготовки їх до подружнього життя. Особливостями психології хлопчиків і дівчаток різного віку. Показати, як життя, приклад батьків впливають на виховання майбутнього сім'янина.

Обладнання. Виставка літератури, цитати, вислови видатних людей.

Форма проведення. Бесіда.

Сім'я — це суспільство в мініатюрі, від ці­лісності якого залежить безпека всього великого людського суспільства.

Ф.Адлер

Був чудовий тихий вечір. Біля відкритого вікна сидів чоловік, поринувши в глибокі роздуми. Його мучило питання; що таке життя?

На тротуарі з'явилась група студентів, які жваво об­говорювали різні теми. Проходячи повз вікна, один з них сказав, що життя — це постійне навчання.

— Правильно, — сказав про себе чоловік. Та все ж ця відповідь не задовольнила його розум.

В пошуках відповіді він підняв свої очі до неба і по­гляд його зупинився на павукові, який сидів на своєму «троні» над вікном, який нібито йому сказав:

— Життя — це вічна плутанина. Але цією плутаниною я швидко рухаюся з місця на місце, досягаючи навіть царських палат.

Після довгих і безрезультатних роздумів наш вче­ний вийшов на свіже повітря. Він проходив густим гаєм,і почув прекрасний спів солов'я, який нібито го­ворив:

—Життя — це постійний спів.

Ідучи далі, чоловік побачив на лузі вола, який жадібно їв траву і нарікав на свою долю:

— Життя — це взаємне поїдання. Сьогодні я їм тра­ву, а завтра з'їдять мене!

Згодом чоловік побачив курку/яка вела своїх кур­чат. Коли курчата наблизились до води, кинулись у во­ду і попливли, залишивши курку в поєному неро­зумінні. Вона, звичайно, не розуміла, що господиня підклала їй качині яйця.

—Життя — це неможливість! — бідкалася курка.

Направляючи свої кроки додому, вчений-шукач по­чув розпачливий плач дитини. Від болю стиснулося його серце, а якийсь тихий голос шепотів йому:

—Життя — це ж сльози і переживання.

Потім він повернувся Додому і, поклавши свою стомлену голову на подушку, сам собі сказав:

—Життя — це вічний пошук.

Питання про життя є самим турбуючим нашого мару. Людські відповіді різноманітні, так як прояв життя і умови життя в людей різноманітні. А життя — це є любов, шлюб і сім'я.

Спробуймо запитати у різних людей, для чого лю­дині потрібна сім'я. Відповіді будуть різними: для про­довження роду, щоб створити умови для виховання дітей, для відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил. Маючи однакові об'єктивні умови для створення сім'ї, подружні пари не однаково будують сімейне жит­тя, по-різному виховують дітей. Справді, чим відрізняються щасливі сім'ї від нещасливих? Насамперед» взаєморозумінням, взаємопідтримкою, взаємопова­гою в родині. Чи гарантує шлюб, основою якого б пал­ке кохання двох, міцність сім'ї? мабуть, ні. Адже серед новостворених сімей майже кожне друга кризове, чо­го не вистачає кризовим сім'ям, навіть тим, які ще не обтяжені батьківськими обов'язками, щоб зберегти сімейне вогнище? Насамперед терпіння1 вміння пова­жати звички, інтереси один одного, поступливості, до­броти, культури поведінки і спілкування, норми яких грубо у сім'ях порушуються.

Коди ж формуються в людині якості, риси характе­ру, потрібні для щасливого подружнього життя? Звичайно, до одруження, в дитячі та юнацькі роки, коли інтенсивно розвиваються свідомості самосвідомість особистості, засвоюються ролі діючими і хлопця, жінки та чоловіка.

Чи замислюються молоді над тим, що шлюб висуває підвищені вимоги до людських якостей кож­ного з них? Чи пам'ятаєте про це ви, батьки?

Чому розмову про статеве виховання дітей, підго­товленість до шлюбу юнацтва ми розпочали із сімей­ного щастя батьківської родини? Саме тому, що, як зазначають соціологи, у наш час народжується новий тип сім'ї — подружжя-співдружність.

Сім'я посідає найголовніше місце в прищепленні, культури міжстатевих взаємин. Правильне статеве виховання в сім'ї багато в чому визначає перспективи особистого щастя і сімейного благополуччя дітей.

У всі часи люди кохали, одружувались, продовжува­ли свій рід. І, як кажуть видатні люди: «Любов — це ба­жання жити» (К.Тільє).

Любов як фактор шлюбно-сімейного життя, — Суть кохання і її роль в сімейних союзах. — Співвідношення понять «любов» і «шлюб».

Тема кохання турбувала людство протягом майже всієї історії. Любов була і злом, і благом; і щастям, і стражданням; і смутком, і радістю. Але ніколи вона не була для людей чимось непотрібним. Необхідною і суто особистою вона залишилася і для тих, хто ще тільки вступає в країну кохання, лише готується до зустрічі зцим прекрасним почуттям, для юнаків і дівчат, які не­терпляче Чекають любові, шукають її в оточуючих і оточуючому, готові йти на край землі, аби лишень знайти коханого або кохану. І наскільки ж гірко усвідо­млювати, що не до кожного з них прийде любов.

Чи існують закони кохання? Яка доля кохання в сімейному житті? Як співвідноситься кохання і чут­ливість? Запитань багато, а чи можна дати на них відповідь? Але все ж, якщо є запитання, то і про них ми поговоримо.

(Відповіді батьків].

В науковій і науково-популярній літературі склався певний стереотип: голосне утвердження про масовість і розповсюдженість шлюбу по любові. Однак дослідження соціологів показують, що, не дивлячись на звичайність в подібних умовах перебільшення «лю­бовної» мотивації при вступі у шлюб, друге місце за нею стійко займає «спільність інтересів, поглядів».

Як відомо, і любов може бути без шлюбу, і шлюб мо­же існувати без любові. Між шлюбом і любов'ю немає ні повного збігу, ні повної розбіжності, і протягом дов­гого історичного періоду вони існували окремо.

У більшості випадків любов є фактором, який пере­шкоджає збереженню сімейного союзу. Причин тут декілька, і з ними обов'язково повинні бути ознайом­лені ваші діти.

По-перше, в нестриманості кохання ми шукаємо не чоловіка, а коханого, забуваючи про те, що одним ко­ханням жити не будеш і жити нам не з одним цим по­чуттям, а з її предметом і носієм — конкретною люди­ною.

По-друге, ми дуже часто забуваємо про той еле­ментарний фактор, що скільки б подружжя не кохало одне одного, в своїй сім'ї вони просто будуть зо­бов'язані виконувати звичайні для кожної подружньої пари; функції, і що вже в медовий місяць в них виник­нуть питання з цього приводу, адже навіть в цей пре­красний період хтось все ж повинен прибирати і доту­вати. І кохання тут може навіть зашкодити. Мабуть, точніше цей момент охарактеризував німецький вче­ний Х.Шельський. який сказав, що коли очікування кохання стає мотивом шлюбу, головний сенс сімейно­го життя з його повсякденними клопотами, доглядом за маленькими дітьми тощо призводить до загибелі цих ілюзій, розпаду чарівності, що веде до пошуків лю­бовного партнера поза шлюбом і до зради. І тут потрібно замислитися, а не в захопленні коханням криється коріння стількох причин розпаду сімей, як подружня зрада?

І, по-третє, бажання кохати і бути коханими приму­шує нас нетерпляче шукати це прекрасне почуття, і в цьому пристрасному пошуку ми завжди приймаємо за любов дещо, зовсім їй не відповідне.

Перш за все діти повинні розуміти, що пристрасть першого кохання, яка полонила їх душу, закономірна і звичайна, як сама юність, тому що є наслідком дляЦЬОГО вікупотягу ДО душевної близькості, духовної інтимності.

Як писав В.О. Сухомлинський: «У школі важко на­вчити якоїсь професії. їх десятки тисяч, проте... ВСІ Діти стануть чоловіками і жінками, батьками і матерями, і навчити їх цього необхідно».

Запитання.

Чи приділяєте ви увагу сексуальному вихованню ваших дітей?

(Відповіді батьків).

Мушу нагадати, що слово «секс» означає Стать, от­же, сексуальне виховання — це і є статеве виховання. У кожного з нас сформовані певні морально-есте­тичні уявлення про мужність і жіночість, про те, як слід поводитися чоловікам і що неприпустимо ДЛЯ жінки. є свій досвід інтимного спілкування з особами проти­лежної статі, власний, критично осмислений досвід свої взаємини статей, значущі цінності ми прагнемо передати у спадок дітям, щоб були вони щасливі в особистому житті. Сексуальна поведінка зрілої особистості - це і культура статевого життя людини, і культура міжстатевого спілкування, людської гідності, і ставлення до свого здоров'я, і культура зовнішнього вигляду. Статеве життя служить не тільки меті продов­ження роду, в й задовольняє суто людські потреби чо­ловіка і жінки — у духовній єдності,-у спілкуванні психологічній близькості. Але не всі ми замислюємося над тим, що норми сексуальної, поведінки засвою­ються з молоком матері» іаж ніяк не з початком вив­чення передвесільної науки у старших класах школи.

Запитання.

Коли ви, батьки, починаєте замислюватися над тим, як, наприклад, складаються взаємини дитини з особами протилежної статі?

(Відповіді батьків].

Найчастіше, коли діти стають підлітками. Отже, дошкільний і молодший шкільний вік сприятливі для розвитку вміння хлопчиків і дівчаток спілкуватися, здебільшого, на жаль, лишається поза нашою педа­гогічною увагою. Сучасні батьки педагогічні тезу про вирішальну роль сім'ї у формуванні особистості, ста­тевої свідомості сприймають подекуди як банальність. А вона не тільки не втратила актуальність, а й набула в сучасних умовах особливо? гостроти, коли поведінка матері й батька виступає найпершим взірцем для наслідування статевих ролей.

Завершуючи бесіду, я хотіла б ще раз підкреслити: го­товність батьків обговорювати з дітьми так звані «складні теми», їх бажання будувати свою виховну такти­ку і стратегію на основі сучасних науково-фізіологічних і психічних уявлень про розвиток підлітка, їх вміння знайти відповідну загальному духу сім'ї форму бесіди з сином або донькою — все це необхідні умови того, щоб на складні делікатні питання виховання майбутнього сім’янина знайти в сім'ї правильне рішення, відповідне ним завданням виховання моральності.

Бесіда з батьками:

«Поведінка і моральна свідомість підлітків».

Провела

Класний керівник

Родзявка О.М.

Мета. Розкрити батькам причини девіантної по­ведінки підлітків. З'ясувати, яка роль сім'ї у вихованні навичок і звичок культурної поведінки.

Обладнання.Виставка літератури на дану тему. Висловлювання видатних людей.

Ваша власна поведінка — найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки

тоді, коли з нею розмовляєте чи наказуєте їй. Ви виховуєте її кожну мить вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.

А.С. Макаренко

Доросла людина повинна бути не «господарем», го­ловою, який все знає і у всьому правий, а товаришем, який разом а дитиною пізнає істину і відрізняється від дитини тільки тим, що доросліший і досвідченіший.

.Г.Пилипчук

Форма проведення.Бесіда.

Вчитель. З народженням дитини батьки сповнені найсвітліших сподівань наїї майбутнє. І справді, здається, все буде гаразд, аби тільки в дитини було здоров'я, аби вона народилася повноцінною, аби ма­теріальні-умови, статок відповідали потребам життя сім'ї... Ох ті вже аби... Скільки їх? І все ж молоді й немолоді батьки всіма силами намагалися й намагаються створити умови, щоб виростити і виховати своїх синів і доньок. Ви дбаєте насамперед про матеріальний до­бробут. І все ж, коли підростають діти, багато хто з гіркотою відзначає для себе, що не задоволений ре­зультатом виховання: діти неслухняні, ліниві, не вміють того і того, не хочуть вчитися, недисципліновані, бай­дужі до батьків, не поважають старших, не думають про майбутнє, їх цікавлять тільки розваги, безтур­ботність шкідливо впливає на мораль, розум, інтереси.

Для багатьох з вас, батьків, дисципліна — це просто слухняність. Поставивши собі мету зробити дитину слухняною, ви йдете до неї прямолінійно, а іноді навіть у зво­ротному напрямку. Іншими словами, бажаючи отримати певний результат, ви отримуєте зовсім протилежний.

Можна привести декілька прикладів батьківських помилок такого характеру. За 12 років свого життя дитина добре засвоїла, яку реакцію у батьків викликає той чи інший її вчинок, або, правильніше, образ дії. Часто трапляється, що батьки самі підштовхують ди­тину до поведінки, яка для них небажана.

Одного разу звернулась за допомогою мати 12-річного підлітка. Вона жаліється на те, що син кривляється, ламається, хихикає, — словом, «веде себе, як шут». На це звертають увагу і в школі. Спостерігаючи за дитиною, видно, що вона справді веде себе по-клоунськи. А як же мати? Якраз в ці мо­менти вона хоч і сердиться, але не може стримати посмішки. А дитина відчуває: своєю поведінкою вона не тільки дратує, але й розважає. Таким чином, мати,не бажаючи цього, спонукає дитину до неприємної для неї поведінки.

Але найбільш поширений варіант дитячої неслухня­ності не той, коли дитина хоче привернути до себе увагу, а той, копи ця неслухняність — зброя у боротьбі з батьками. Дійсно, ви, наприклад, наполягаєте не ви­конанні своїх вимог. Головний і єдиний аргумент ваш при цьому: «Я так сказав!» Дитина, в свою чергу. бачить, що ніхто не хоче рахуватись з її власною думкою. Починається боротьба, яка переходить у справжню війну. Хто в ній виграє? Ніхто! Тому що, вигравши слухняність, ви втратите більш важливу довіру дитини.

І тому часто від батьків чути одне і те ж запитання: «Що ми повинні робити? Дайте пораду; як себе краще вести». А тим більше, коли дитина стоїть на порозі підліткового віку.

Існує ряд правил, які повинні допомогти вам не втратити контакт з дітьми.

— Відділіть почуття від дій. Не судіть саму дитину, навіть якщо її дії потребують осуду. Дитина повинна розуміти, що її люблять, але що її дії повинні бути кращими.Адже будь-які дії є результатом почуттів. А щоб змінити вчинки перш за все потрібно зрозуміти почут­тя і навчитись ними керуватись.

— Уважно вивчіть дитину і визначте — нормальне ди­тина перед ваш чи нервова. Дії дитини в стані нервово­го розладу повинні розглядатись вами як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.*Покарати дитину в такій ситуації означало б ще більш вибити її з рівноваги.

— Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина могла висловлюватись, дати вихід своїм емоціям, ЗВІЛЬНИТИСЬ від ворожих почуттів.

— Якщо необхідне покарання, нехай дитина саме його вибере. Практика показує, що і діти вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли запропонувати батьки. Але — що дуже важливо — вони вже не вважають його жорстоким і несправедливим.

— Караючи дитину, переконайтесь, що вона розуміє, за що. Що вона звинувачує в цьому себе, а на тих, хто їїкарає.

— Зробіть так. щоб проблеми поведінки були не ва­шими, дорослими проблемами, а спільними з дітьми. Дайте дитині знати, що ви відчуваєте їхні проблеми. .

— Накладіть обмеження на небезпечні дії іншим, дозволеним каналом. Це і є основна формула ди­намічного підходу до поведінки підлітків.

Але ж відомо вам, батькам, що в поведінці учню спостерігаються такі негативні прояви, як грубість по відношенню до товаришів і вчителів, агресивність, по­рушення дисципліни на уроках і навіть правопорушення. Як ви вважаєте, в чому причини такої поведінки учнів?

(Виступи батьків).

Дійсно, причин багато. Й іноді потрібно докласти чимало зусиль,щоб виявити мотиви вчинку.

А мотиви школярів-підлітків можуть бути нехарак­терними, викликаними певною ситуацією, але частіше вони пов'язані із стійкими властивостями особистості і відносинами. Наприклад, прогул учнем уроку може ма­ти декілька мотивів: бажання уникнути отримати пога­ну оцінку, перспективу відвідування цікавого фільму, боязливість виявитися «білою вороною» при прогулю­ванні уроку всім класом і т. д. Але всі ці ситуативні мо­менти будуть лише доповнюючими до головного моти­ву — несерйозного відношення до навчання.

Поширеним мотивом грубості учнів, різноманітних по­рушень ними дисципліни являється (на їхню думку} про­тест проти недооцінки їх особистісних якостей, хоча в да­ному випадку важливу роль відіграють риси характеру, наприклад егоїзм.

У 8-му класі закінчувалась перерва перед уроком української літератури. Один з вчителю школи ввійшов у клас і сів на задню парту. Між дівчатками йшла жвава розмова. Раптом одна з них, Оля, кинула ручку на підло­гу. Піднімаючи її, вона нецензурно висловилась. Декілька секунд тривала в класі тишина, потім вчитель вийшов з класу.

Питання дня обговорення

— Як, на вашу думку, чи випадково висловилась так учениця?

— Чи є в цьому вина батьків? Якщо так, то в чому вона проявляється?

(Виступ батьків).

Розглянемо таку ситуацію.

Юра К. — учень 7-го класу. Навчається добре, багата читає, займається музикою, спортом, приймає активну участь в житті школи. Тактовний з вчителями і товари­шами, в тому числі з дівчатами. Одягається скромно. Зовнішньо привабливий, але ознак зазнайства не видно.

Одного разу Юру привів додому чужий чоловік. Він розповів, що Юра бив дів,чину у колі своїх приятелів, знущався над нею. Компаніяскладалась не із шкільних друзів. Юра росте в культурній сім'ї. Батьки ним" задо­волені, вдома він ввічливий і запобігливий. Як ви, бать­ки, можете пояснити дволикість поведінки підлітка?

(Думки, виступи батьків).

Дійсно, ми з вами повинні критично ставитись до вчинків школярів, наших дітей, майбутнього по­коління. Адже, як писав В.О. Сухомлинський: «Уся справа в одній дуже важливійзакономірності вихо­вання. Якщо людину вчать добре — вчать уміло, ро­зумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде до­бро. Вчать зла (дуже рідко, але буває й таке), а ре­зультаті буде зло. Не вчать ні добра, ні зла — все од­но буде зло, бо людина народжується істотою, здат­ною стати людиною, але не готовою людиною...» І вина наша, мабуть, в тому, що не зуміли ми, давши ви­ховуваній нами людині волю, одухотворити її благо­родними прагненнями, вдихнути моральну незламність і непримиренність до зла. Так що давайте будемо разом з дітьми сидіти а одному човні і гребти разом а одному напрямку, інакше наш сімейний чо­вен може перекинутись.


Бесіда з батьками:

Культура бажань підлітків. Обмеження і дисципліна бажань- важлива умова правильного виховання. Виховання умінь керувати бажаннями.

Класний керівник

Родзявка О.М.

Мета. Ознайомити батьків з бажаннями підлітків, їх обмеженнями і дисципліною бажань, що в основною умовою правильного виховання.

Обладнання. Цитати, виставка літератури.

Форма проведення. Бесіда.

Как важно, чтоб в миг той немотьі

За сильного тебяхотькто-топринял,

От широтьісвоейдушевнойпридал

Тебе значеньебольшее, чем ти!

ЕвгенийЕвтушенко

Підлітковий вік для сімейної педагогіки — важкий вік. Недаремно межа між періодами — підлітковим і юністю — умовна.

В цьому віці, як ніколи, відображається закон нерівномірності індивідуального розвитку. Всі підлітки так чи інакше зустрічаються з одними і тими ж про­блемами, які повинні бути зрозумілі і батькам. Про це ми і поговоримо з вами а нашій бесіді на тему «Куль­тура бажань підлітків. Обмеження і дисципліна важень — важлива умова правильного виховання. Виховання умінь керувати бажаннями».

Перша загальна закономірність і гостра пробле­ма підліткового віку — це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до відно­шень, заснованих на взаємному довір'ї, повазі, але безпринципово зростаючій рівності. В багатьох сім'ях, особливо авторитетних, ця перебудова проходить боляче і сприймається батьками як непослух,суттєве місце. Активність, енергія, ініціативність, життєрадісність, бадьорість, оптимізм, розвиток во­льових рис — все це видно, як здається, неозброєним оком. «Почуття дорослості» у підлітка яскраво відоб­ражається у прагненні до самостійності, в бажанні добиватися, щоб дорослі рахувалися з його думкою. Звідси і потяг до відомої незалежності й самостійності, часом уражене самолюбство і обра­за — гостра реакція на спробу дорослих зменшити привілеї підлітка.

Підлітковий вік — це вік, «коли часто змінюються інтереси; це роки критики і самокритики, коли підлітки особливо вимогливі і до людей, і до навчання, і до себе».

Саме зараз підліток поступово, з дня у день прохо­дить, або, краще сказати, входить в світ дорослих. І в житті підлітка, і в ньому самому відбувається багато змін: змінюється як його об'єктивне положення в сім'ї і в школі, так і його самосвідомість.

Окрім цього, сам перехід з початкової школи в середню суттєво змінює його навчальну діяльність — змінюється, і зміст, і форми навчання. Вивчення основ наук, до яких тісно приступають школярі, вимагає нові вимоги до мислення, до формування пізнавальних інтересів.

Підлітка приваблює героїзм в людях — сміливість, мужність, відвага, принциповість і твердість; він почи­нав обдумувати слова, вчинки, особисті якості людей; поступово в нього складаються свої ідеали.

І вдома життя підлітка змінюється. На нього вже не дивляться як на маленького: дозволяють одному да­лекі поїздки, довіряють відповідальні Доручення, включають до рішень важливих сімейних проблем.

З накопиченням знань, з ростом життєвого досвіду вирішується і збагачується кругозір підлітка, розвива­ються погляди і переконання, він мало-помалу вклю­чається в систему суспільних відносин. Все це і веде до того, що у підлітка з'являється новий погляд не світ і на себе — це показник того, що дитина дорослішає. Нове бачення себе і оточуючих і є те, що робить підлітка вже не дитиною.

Є дві системи відносин — з ровесниками і доросли­ми — підліток починає не тільки усвідомлювати, але і по-різному проявлятись в них. Багатьом батькам, ймовірно, доводилося з цим стикатися.

Ось для прикладу така ситуація.

«Бачила вашого Юру на вулиці з хлопцями, — роз­повідає сусідка Орчиковій мамі. — От розкерувався! Цей піди сюди, цей зроби те, і всі його слухають, Пря­мо генерал!» — «Мій Юра? — здивувалася мама. — Ти­хий. слухняний, в будинку його голос не почути. Та хіба цін. вміє керувати?»

б доме Юрою керують усі: і мама, і бабуся, і старший брат. а Юра слухається,' підкоряється. Але й тихо вчиться керувати сам! На вулиці, з ровесниками він вже впроваджує на практиці те, що засвоїв дома.

—Як, на вашу думку, чому Юра так себе поводить?

(Обговорення ситуації батьками).

А ось інший випадок.

«Дівчинка розбещена вдома, звикла до того, що всі її бажання виконуються, керує матір'ю, грубіянить. «Аня деспот в сім'ї», — а сумом каже бабуся.

Але з подружками Аня веде себе інакше. В їх ком­панії керують інші дівчата, більш самостійні, більш до­рослі, і Аня їм слухняно підкорюється.

—Як ви думаєте, чому себе так поводить Аня?

(Обговорення ситуації батьками).

Головна проблема дорослих — знайти для себе пра­вильну позицію у відношенні з підлітками.

Спробуємо подивитися на це очима самого підпірка. Його думки ніби підслухав В.О. Сухомлинський; «Не опікайте мене, не ходіть за мною, не зв'язуйте мене пелюшками нагляду і недовіри, не нагадуйте і словом про мою колиску. Я самостійне людина. Я не кочу, щоб мене вели за руку. Переді мною висока гора. Це ціль мого життя. Я бачу, думаю про неї, хочу досягнути ЇЇ, але зійти на цю вершину самостійно. Я вже піднімаюся, роблю перші кроки; і чим більше я бачу людей, тим більше пізнаю їх, тим більше люди бачать мене. Від величності і безмежності того, що мені відкривається, робиться страшно. Мені необхідна підтримка старшого товариша. Я досягну своєї вер­шини, якщо буду спиратися на плече сильної мудрої людини. Але мені соромно і страшно сказати про це. Мені хочеться, щоб всі вважали, що я самостійно, своїми силами доберуся до вершини». Ось що сказав би підліток, якщо б він вмів сказати про те, що його турбує, і, головне, — він захотів відверто про все ска­зати».

Ви можете відповісти: «Нехай піднімається, лише б не впав, нехай бореться, тільки обережно, обереж­но...» Ні співставити несумісне — так не буває! Наші рішення тут часто бувають співвідносні з ризиком. Прийняття ризику, навіть страждання, готовність і вміння терпіти — невід'ємні якості зрілого батьківського почуття.

Отже, головним завданням для вас. як для батьків, е те, що ви повинні враховувати культуру бажань підлітків, обмеження і дисципліну бажань — це і буде важливе умова правильного виховання,

Ми повинні добитися, щоб батько і мати, як вихова­телі, виступали в єдності — це означає навчити муд­рості материнської і батьківської любові, гармонії доб­роти і суворості, ласки і вимогливості.

Бесіда з батьками:

«Заохочення і покарання. Хочу, можна, не можна, потрібно».

Класний керівник

Родзявка О.М.

Мета. З'ясувати причини, які спричиняють появі в дітей неуважності, байдужості, черствості, егоїзму.

Обладнання. Виставка літератури з даної теми. Висловлюваній видатних людей на дану тему.

- «Змарнована» дитина у більшості випадків результат не вроджене» розумової або моральної тупості, а педагогічних помилок вихователів.

П.Ф. Лесгафт

Дитяча натура дуже здатна до копіювання, і, будучи за­лишено сама собі, вона в короткий час може придбати та­кий розумовий і моральний напрям, що потім найсильніші, найкращі настанови і вимоги честі та обов'язку не в силі вже будуть вигнати дурні навички, які вкоренилися.

М .А .Добролюбов

Форма проведення. Круглий стіл.

Вчитель. Добро виховується добром, а зло—злом: це одна зважливих закономірностей педагогіки, педагогіки щоденно­го життя, щоденних взаємовідносин між членами наших сімей. Але іноді в житті зустрічаються факт, ситуації, які, на перший погляд, неможливо пояснити ніякими закономірностями.

Д ля прикладу розглянемо таку ситуацію.

У четвертому класі навчається 24учні. З них декілька хлоп­чиків і дівчаток дуже швидко і безпомилково розв'язували за­дач. Гордістю вчительки був Михайлик И. — талановитий хлопчик. Йому не потрібно було навіть записувати умову задачі: послухавши, він швидко її розв'язував, усно виконуючи всі розрахунки; Безумовно, Михайлик отримував тільки відмінні оцінки.,Похвалу, захоплення товаришів і вчительки за блискуче розв'язування задач — все ще Михайлик сприймав як обов'язкове.

Був у класі й інший учень - Миколка П. Віндобре розв'язу­вав задачі, але працював повільно. Іноді «отримував четвірки, але в більшості випадків вчителька ставила хлопчику трійки— дуже вже він повільно працював.

Але одного разу трапилось несподіване. Вчителька про­диктувала умову складної задачі. До дошки викликала Миколку. Хлопчик, не поспішаючи, з глибоким розумінням пояснив умову задачі і розв'язав її, виконавши всі розрахунки усно. Клас слухав, затамувавши подих. Вперше за чотири роки не­вчення вчителька поставиш Миколці п'ятірку.

Раптом у класі почувся плач. Учні були дуже здивовані: схилившись на парту, плакав Михайлик. Вчителька зрозуміла, що коїлося в цей час в дитячій душ — її розривала, мучила заздрість. Хлопчик не міг змиритися, з тим, що тепер не тільки він відмінник з математики.

Питання для обговорення

1. Як ви вважаєте,, звідки «заповзло» це страшне зло в ди­тяче серце?

2. Де ж ховається небезпека, від якої необхідно оберігати дитячу душу?

[Думки, виступи батьків).

Вчитель. Дійсно, якщона плодоносній землі не культивується виноград, якщо земля не зрошена потом, то на ній виростає чортополох, хоча чортополох ніхто і не сіє. Так і з людською ду­шею: в роки дитинства її необхідно оберігати від зла утвердженням добра. Тому ви, шановні батьки, повинні дотримуватись одного принципу. постійно оберігати чистоту душі дитини, щоб на плодоносний грунт не потрапило жодне насіння зла.

Звідки ж потрапляє зло в душу дитини? Від чого її потрібне берегти?'

(Думки, виступи батьків).

Вчитель. Так, душу дитини потрібно берегти від душевної порожнечі, від такого стану, копи у людини немає нічого за душею, нічого святого. Порожнеча душі—це найстрашніше зло. Людина з порожньою душею позбавлена дорогоцінного, щастя — творити добро і протиставляти сипи своєї душі злу. Шановні батьки! Берегти душу дитини — це значить піклуватися про те, щоб в душі її міцно утвердились ті святині, які були б для дитини такі ж дорогі, як власне життя, як честь і совість, щастя і ласка сім'ї. Святинями, які потрібно стверджувати,; в душі дитини, щоб берегти н чистоту, являються:

— віра в добро, віра в те, що людина — творець Добре не тільки для себе особисто, в й для інших людей;

— віра у велику, чудодійну гашу праці, в те, що працею люди­на створює свою власну красу;

— віра в самого себе, уміння бачити в собі добро і розум, здатність переживати почуття гордості за самого себе;

— здатність відчувати себе не маленькою пилиною в круго­верті долі, а великою творчою силою.

Запамятайте! Щоб у дитячій душі не поселилося зло, дитина повиннастверджувати добро—своєю поведінкою, вчинками.

Розглянемо таку ситуацію.

Першокласниця Марійка прийшла із школи додомуі поба­чила: підлога в кімнаті чиста, аж блищить.

— Як в нашому класі після уроків, - сказала Марійка.

— Як це, після уроків? - здивувалася мама. — А під час уроків?

— Ми прибираємо після уроків. Адже комісія приходить після занять і ставить оцінку за чистоту. Навіщо витирати підлогу під час занять?

— Мудрі у вас порядки,—усміхнулась мама.

Але раптом хтось постукав. Мама відчиниш двері. У хату увійшла сусідка — стара бабуся Христина. Бабусі дев'яносто дев'ять років. У неї сім синів, три дочки, сорок внуків, сто три правнуки.

Мама низько вклонилась бабусі, взяла її під руку і повела за стіл.

Злякалась Марійка: на вулиці дощ, взуття у бабусі брудне.

Довго сиділа за столом бабуся Христина. Мама пригощала її чаєм.

Коли бабуся пішла додому, Марійка сказала;

— А ми в клас у таких брудних черевиках не пустили б... Підлога ж повинна бути чиста.

- Підлога буде чистою, доню …А душа?— тихо сказала мама.

(Обговорення ситуації з батьками).

Вчитель. Слід відзначити, що душу треба берегти також від безсердечного, бездушного ставлення до людини, від тої тупості, з якої виростає ядовитий плід егоїзму; «мені все дозволено; роблю те, що мені подобається; тільки б мені було добре, а до інших мені немає діла».

Ви, як батьки вже в молодшому шкільному віці дитини по­винні закріпити в її свідомості думку про те, що кожна людина — І найменша дитина, і людина зрілого віку, і дідусь на схилі років—мають право на щастя. Але найбільше зло, яке може влаштуватися у дитячій душі—егоїзм.

Як же вберегти дитячу душу від егоїзму?

(Думки, виступи батьків).

Вчитель. Основні ліки від егоїзму—навчити дитину керува­ти своїми бажаннями. Виховна робота в цьому напрямку по­винна початися в сім'ї з того часу, як тільки дитина зрозуміє, що вона живе серед людей і що у кожної людини є свої бажан­ня, які вона прагне вдовольнити. Тому, дорогі батьки, ви по­винні засвоїти одну істину; щоб діти поважали людей, не­обхідна перш за все повага людських бажань, інтересів, прагнень.

Ось життєва ситуація Біля школи ростуть квіти. Десятки раз, кожен з дітей проходив біля цих квітів. Хочеться зірвати, щоб помилуватися ними і отримати насолоду. Але що було б, якби кожен робив так, як йому хочеться? Тому варто за­пам'ятати, що бажання дитини — це швидкий птах на ім'я «хо­чу», який, літаючи в блакитному небі, обов'язково зустрінеться з іншим: «не можна». 1 в більшості випадків буває так, що птах, якого дитина випускає, повинен повернутися назад у гніздо.

Орієнтуватися в цій складній системі — хочу, не можна, можна, потрібно—це уміння вимагати від дитини великої сер­дечно)' чутливості до духовного світу інших людей, до гармонії узгодженого життя. А дитина повинна бути сама в певній мірі творцем цієї гармонії —ось так потрібно вводити дитину у світ пізнання розумом і серцем.

У тісному зв'язку з попередженням егоїзму знаходиться охорона чистоти дитячої душі від зла, ім'я якому—байдужість. Це одна з граней егоїзму. Виростає пелюсток байдужості з то­го маленького зернятка, в зародку якого лежить повчання матері-батька: «Думай і піклуйся про себе, а до інших тобі діла немає».

Байдужість — це ягідки, які визрівають на квітах егоїзму. У байдужої людини в душі немає ніяких ідеалів. Вона може стати зрадником, сьогодні вона буде топтати в болото те, перед чим вчора схиляла голову. Байдужість — рідна сестра безсердеч­ності, бездушності. Тому слід пригадати таку бувальщину. Вузькою стежкою йшли два подорожніх. З однієї сторони стежки було синє море, з іншої - стояли сивігори.

Йшли подорожні довго. Вони шукали Красу. Один з них був Людиною з Гарячим Серцем, а інший — Людиноюз Холодним Серцем.

Людина з Гарячим Серцем поглянула на кюре і очі її стали лагідними. Вона сказала:

— Яке воно сильне, могутнє і вічне—море.

А Людина з Холодним Серцем сказала:

— Так багато води.

Підійшли подорожні до сірого каменю. У Людини з Гарячим Серцем радісно стало на серці.

. —Дивись, яка прекрасне квітка. Так це ж і є та Краса, яку ми шукаємо!

— Де ти бачиш квітку? — здивувалась Людина з Холодним Серцем. — Це ж сірий камінь. Ось і тріщина е ньому, ось і пилюкою вкритий він, камінь...

— Так, камінь, але там, всередині, квітка троянди, - запро­тестувала Людина з Гарячим Серцем. — Потрібно тільки до­братися звільнити її з кам'яного полону.

— Людина з Гарячим Серцем багато днів різала сірий камінь. А Людина з Холодним Серцем сиділа на березі і з сумом дивилась на море.

Нарешті із середами каменю з'явилась квітка дивовижної краси. Здавалось, цілий світ раптом придих, вдивляючись у Красу, яку звільнила людина з кам'яного полону..

- Навіть гори піднялися вище. Навіть хвилі морські притихли, і безмежне море стало як дзеркало. ' .

Тільки Людина з Холодним Серцем була байдужа. Вона торкалась пальцем чудової квітки, спробувала нігтем і сказала:— Так, міцний камінчик...

Отже, дорогі батьки, ви повинні добитися одного: щоб дитина бачила світ не тільки очима, ай серцем.

Поведінка дитини повинна оцінюватися також вами, ша­новні батьки. Завдяки вашій оцінці діти краще усвідомлюють і правила поведінки та їх виконання. Позитивна оцінка викликає задоволення, що сприяє закріпленню навичок і вмінь дисциплінованості. Діти добре усвідомлюють результати своїх

вчинків.

Оцінка дорослих допомагає дитині правильно усвідомити і свою поведінку. Адже діти перших класів завжди шукають , підтримку своїх дій у дорослих, прагнуть одержувати позитивні

оцінки від близьких їм людей, думку яких вони особливо цінують. Одержати похвал від батьків за свої вчинки стає потребою д дитини, яку вона завжди намагається задовольнити.

Позитивна й негативна оцінки дій дитини уже в перші роки і життя допомагають їй правильно орієнтуватися в тому, що по­гано ічогонеслід робити. Позитивна оцінка закріплюєхорошу поведінку, робить її звичною, такої поведінки домна починає прагнути. Ось чому значення заохочення набагато більше порівняно з покараннями. Ви часто оцінюєтетільки погану поведінку дітей, а добру ніяк не відзначаєте. А тим часом діти мо­лодшого шкільного віку нерідко добре поводять себе тільки заради того, щоб їх похвалили.

Заохочення позитивних вчинків дитини особливо потрібне в тих випадках, коли помітні її зусилля краще поводитися, хоч може це й не зовсім їй вдається.

Проте при виконанні в дітей моральної поведінки нерідко доводиться застосовувати покарання. Наша система вихо­вання допускає такі міри покарання: зауваження, обурення, висловлення незадоволення, позбавлення дитини цікавого , для неї фізичного покарання дітей, яке не тільки не сприяє формуванню моральної поведінки, а навпаки, виховує в дітей небажані риси: брехливість, боязкість, озлобленість тощо.

А потрібно, щоб покарання супроводжувалося почуттям сорому, вини, тоді воно дає виховний ефект. Покаранням, як і заохоченням, спід користуватися вдумливо, залежно від вчин­ку дитини та умов, за яких стався прикрий випадок.

[Обговорення батьками застосування заохоченьі пока­рань для дітей молодшого шкільного віку),

Вчитель. А закінчити наше засідання за круглим столомхотілося б словами В.О.Сухомлинського. Він писав: " і «Не йдіть легким шляхом. Йдіть найважчим! Переборення труднощів возвеличує людину. Знання людей — це особлива і людська мудрість, до її досягнення немає уроків у розкладі. Мудрість ця досягається тільки тим, якщо батьки зуміли в дитячій душі поєднати «потрібно» і «важко».

Бесіда з батьками:

«Умовиуспішноговиховання в сім'ї, поради батькам».

Класний керівник

Родзявка О.М.

Батьківськізбори

Тема: умовиуспішноговихованнявсім'ї, поради батькам. Мета: допомогти батькам у виборіправильнихметодіввихованнядітей у сім'ї , та датипорадищодобезпекидітей. Частина перша: Умовиуспішноговиховання. Сім'яміцний та дружній коллектив Добрісімейнівзаємини не виключаютьрозбіжностей думок, суперечок. Але в дружнійсм'їїхрозв'язують без роздратувань, приниженнялюдськоїгідності, за будь-якихобставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку один одного, цінуватимуть авторитет батька і матері. Здоровий сімейниймікроклімат Сім'я – ценевичерпнеджерельценародноїпідготовки, практична школа духовностідитини. Якщо в сім'ї здоровий мікроклімат то дітивиховуютьсяособистим прикладом батьків у дусіпатріотизму і високоїдуховності, вони люблять та поважаютьБатьківщину, вони культурні та чемні, шанують батька та матір. Довір'я у вихованні Цеозначає – наданнясамостійності. Якщодитинабачить, щодорослівірять в йогосили, чесність і доброту, порядність, вірять в те щовінзможепереборотитруднощі в навчанні, виправитиповедінку, то цедовіравселяє в ньоговпевненість в своїх силах, окриляє,породжуєбажання стати кращим. Дитина буде намагатись і обов'язкововиправдає вашу довіру, і буде прагнутипотішити вас новимидосягненнями. Ставлення до найстаршихчленівродини Нерідко в сім'ях з легкої руки деякихмолодихбатьківвкорінюєтьтсязниважливеставлення до думок, пораддідусів і бабусь.а вони ж пройшли великий життєвий шлях, багаточогодоброгозробили для вас. Чихотіли б вищобвашіонуки ставились до вас таким же чином як вашідіти до них? Єдністьвимогусіхдорослих до у ставленні до дітей Головне правило – ні за якихоьставин не допускати в сім'їрізнихдійщододитини, неузгодженихметодів та впливів. Один сварить, іншийжаліє. В результаті не маємоніякого результату окрімвеличезноїобрази на «кривдника». Знашої вини маленькадитина часто вирішуєтакіпроблеми, якіїй не під силу біль того таким чином ми травмуємосвідомістьдитини. Грамматика дисциплін: 1) Перше йбезумовне правило – ніякогонасилля! Тілесніпокараннянеприпустимі! 2) Подавайте добріприклади! 3) Проявляйте наполегливість! 4) Проявляйтесталість! 5) Чітковизначайтемежідозволерного! 6) Вводьте в «уроки дисципліни» гру! 7) Убезпечтеоселю! 8) Осуджуйте не дитину, а їївчинки! 9) Не читайте довгихнотацій! Як ставитися до скаргдітей: 1) Дитинапотребуєувагидорослих. 2) Скарга – є сигналом того, щодитинавідчуває дискомфорт часом фізичний, а здебільшогодуховний, конфліктний, з чогомалеча не можесамавиборсатись. 3) У скарзівідбмвається негативнее переживаннядитини ( тривога, обурення) і прагненняподілитись ним з дорослими. 4) Скаргадитинидоросломусвоєріднийпроявїїпрогненняспілкуватись з ним, гостребажаннярозповісти про своїтруднощі й незгоди у сферівзаєминізіншими людьми. 5) Скаржачисьдитинашукаєспівчуття і співпереживання, то обминатиувагоюїїзвертаннядовасажніяк не можна. Часом можна просто пригорнутималечу, щобприпинитиїї плач, дітинасправдісумуютьзавашою ласкою. А щеможнаорганізувативзаємодіюзоднолітками. Усе цедопоможедитиніоволодіти нормами взаємин з іншими людьми. . Загальніпорадищодовашоїповедінки: 1) Не кричіть на дитину. 2) Дайте дитині час перебудуватися. 3) Вашінаказидитиніщодо того, як їйчинити, мають бути короткими, змістовними. 4) Перш ніжзвертатись до синачидоньки, переконайтесь, що вас чують. 5) Ставтесь до проблемисерйозно. 6) Дотримуйтесь режиму. 7) Уникайтеусього, щовідвертаєувагу. 8) Не напружуйтесь, вихованнямає бути спокійним і природним, усьомусвій час. Частина друга: Поради батькам у складнихжиттєвихситуаціях Якщовиопинилися у складному фінансовомустановищі, вам погрожують, то переховуючись, не берітьдитину з собою, залиштеїї у дитячомубудинкупідіншимпрізвищем. Залишаючидитину на вулиці, домовтесьізкимосьізсусідівщоб приглянули за нею. Вибираючимісце для ігордитини, використовуйтемісця, віддаленівід шоссе, абоспеціальнообладнанімайданчики. Переходячи дорогу, обов'язковокористуйтесь переходами та дотримуйтесь правил безпекидорожньогоруху. Не перевозьте дитину на санках через дорогу, тримайтеїї за руку. Не дозволяйте дитиніховатись за машиною, щостоїть,чидоставати з піднеїіграшки, нехай вона звернеться за допомогою до вас. Навчітьдітей правил безпеки у ліфті,поясніть, щоможестатись коли іх не виконувати. Якщовашадитинаще не достатньсамостійнащобкористуватисьліфтом, супроводжуйтеїїабопопросітьходити сходами. У жодномуразі не дозволяйте дитиніїздити в ліфті з сторонніми людьми. Приперших же розповідяхдитини про незнайомих людей, якіпропонувалиїйщось, поговорітьізіншими батьками і установітьспільний догляд за дітьми, коли вони гуляють. Не залишайте на виднихмісцях таблетки та іншіліки. Якщо у домізберігаєтьсявогнепальназброя, ховайте не тількиїї, а йпатрони. Якщо ваша дитинанесподіванощезла з двору обшукайте горища та підвали. Залишайтедитині телефону карточку, мобільний телефон, щоб вона могла зв'язатися з вами в будь-який момент.

Батьківський всеобуч

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi