Особливості розвитку пам’яті на уроках історії

Шкільний курс історії досить специфічний предмет, вивчення якого вимагає наявність відповідної системи вмінь і навичок, засобів і методів запам’ятовування, збереження і відтворення історичного матеріалу. Ефективність роботи учнів на уроках історії визначаються індивідуальними особливостями учнів, у тому числі й особливості пам’яті. За результатами досліджень психологів учнів можна поділити на відповідні категорії:

1) ті, що орієнтуються на запам’ятовування всього матеріалу, викладеного в підручнику або навчальному посібнику;

2) ті, які намагаються запам’ятати способи і прийоми пізнавальної діяльності;

3) які запам’ятовують окремі факти та основні способи і прийоми пізнавальної діяльності;

4) які запам’ятовують системи певних фактів та загальних прийомів пізнавальної діяльності;

5) ті, в яких відсутнє механічне запам’ятовування;

6) ті, які запам’ятовують тільки основні положення;

7) ті, в яких психічна установка на тривале запам’ятовування.

Перебуваючи на найнижчому рівні, учень лише пам’ятає та механічно відтворює інформацію, що вивчалась (рівень запам’ятовування), на другому – розуміє її і здатний осмислено відтворити явний зміст навчальних текстів чи зображень (рівень поверхневого розуміння). На третьому – опираючись на повідомлені алгоритми дій, заглиблюється у прихований зміст пояснення, в підтекст, може застосувати засвоєні теоретичні знання в стандартних ситуаціях (рівень стандартних уявлень). На найвищому, четвертому рівні – самостійно отримує суб’єктивно нові знання, використовуючи здобуту інформацію та створюючи власний алгоритм дій (рівень перенесення). Досягнення учнем кожного з рівнів можна перевірити спеціальними запитаннями чи завданнями.

Індивідуальні особливості пам’яті відіграють важливу роль при вивченні історії, оскільки, відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, у рамках даного предмету школярі повинні вміти:

- репродуктивно відтворювати основний зміст навчальної теми, відповідаючи на запитання вчителя, а також самостійно;

- виявляти розуміння й відтворювати історичну термінологію;

- дати загальну характеристику події (встановлення причинно-наслідкових зв’язків, значення);

- працювати з історичними картами, картами-схемами з опорою на їх легенди;

- використовувати історичні документи як джерела знань;

- встановлювати послідовність подій на основі знання їх дат;

- встановлювати синхронність подій у межах теми;

- узагальнити окремі історичні факти і формувати логічні аргументовані висновки.

За результатами реалізації даних вимог визначається рівень навчальних досягнень учнів.

Щоб виконати зазначені завдання, необхідні для вивчення історії, учні повинні мати систему сформованих певних умінь і навичок, способів і методів засвоєння потрібного матеріалу. Проте варто пам’ятати, що навіть в учнів однієї вікової категорії вказані категорії будуть різними. Тому один і той же матеріал одні учні засвоюють швидше, а інші – повільніше.

Однією із найважливіших умов ефективності вивчення історії є вміння учнів самостійно працювати над навчальними завданнями, поглиблювати й розширювати свої знання, здобувати нові.

Історичний матеріал вимагає інтенсивної мисленнєвої діяльності, високого рівня загального і абстрактного запам’ятовування, встановлення міжпредметних і міжкурсових зв’язків. Під час вивчення історії потрібно спрямовувати свою увагу не лише на продукт, результат діяльності учнів (знання, вміння, навички), а й на особливості процесу їх формування.

Важливе місце у вивченні історії має тип пам’яті, вища результативність та успішність в учнів, у яких гарно розвинений наочно-образний та словесно-абстрактний тип пам’яті. Відмінності у пам’яті залежать від різних співвідношень першої і другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності. Перевага в запам’ятовуванні образів або абстрактних думок визначається змістом діяльності і умовах життя людини.

Окрім того, з учнями, які мають меншу схильність до історії, потрібно проводити додаткові позаурочні заняття, які спрямовані на підвищення інтересу до предмету, заповнення прогалин у його знаннях. При цьому варто керуватися індивідуальним підходом до кожного учня, застосовуючи індивідуально підібрані та розроблені методики роботи.

Вчитель також повинен навчати учнів самоконтролю, вмінню конкретизувати матеріал, самостійно використовувати наочні схеми, формувати вміння осмисленого керування своїми діями.

Увага повинна приділятися не лише не встигаючим учням, але й тим, що мають успіхи при вивченні історії. Для них потрібно організувати гурткові заняття з розширеним розглядом історичних проблем, влаштовувати історичні інтелектуальні ігри з метою підвищення їх інтересу до історії. Проте варто пам’ятати, що інтерес в жодному випадку не можна насильно нав’язувати, адже це буде суперечити його психологічній природі.

Як розвивати історичну пам'ять

Успіх розвитку пам’яті залежить від того, як забезпечують педагоги керівництво цим процесом. Важливе значення для розвитку пам’яті учнів має передусім знання вчителя умов продуктивності запам’ятовування, відтворення та вміння керувати в навчальній діяльності на уроках і поза ними.

Можна виділити наступні умови ефективного запам’ятовування:

1. Якщо матеріал входить у зміст основної мети діяльності, він запам’ятовується краще, ніж у випадку коли він є складовою умов дослідження цієї мети.

2. Необхідною умовою мимовільного запам’ятовування певної теми є дійове ставлення до неї.

3. Матеріал, що містить основну тему діяльності, запам’ятовується краще, в ньому встановлюються змістові зв’язки .

4. Мимовільне запам’ятовування продуктивніше тоді, коли учні більш зацікавлено ставляться до змісту виконуваного завдання. Викликаючи серйозний інтерес учнів до предмета, вчитель таким чином одну з основних умов швидкого і міцного запам’ятовування.

5. Відомо , що мимовільно запам’ятовується надовго те, що має особливо важливе життєве значення, викликає емоції.

6. Краще мимовільно запам’ятовується той матеріал, який спонукає до активної розумової роботи над ним.

На основі експериментальних досліджень, присвячених запам’ятовуванню без мнемонічної спрямованості, відомий психолог П. І. Зінченко дійшов висновку, що вирішальне значення у функціонуванні і розвитку пам’яті має дія людини. Відповідно дослідам П. І. Зінченко краще запам’ятовується матеріал, коли план тексту складає учень, ніж коли він користується готовим планом.

Отже, чим змістовніша за своїми завданнями і результатами діяльність, тим вищій рівень мимовільного запам’ятовування.

З аналізу особливостей мимовільного запам’ятовування можна зробити ряд педагогічних висновків:

1. Учителю історії слід уникати довгих і складних формулювань, які засмічують пам'ять учнів.

2. Плануючи урок, доцільно продумати, що з нового матеріалу учні повинні не лише зрозуміти, а й запам’ятати для цього.

3. У матеріалі треба виділити те, що учні мають записати .

4. Усю роботу щодо безпосереднього запам’ятовування необхідно підпорядкувати свідомому засвоєнню.

5. На уроці історії при викладі нового матеріалу корисно повторювати раніше вивчене і таким чином полегшити засвоєння нових знань.

Потрібно пам’ятати, що для нового і міцного засвоєння знань необхідно запам’ятовування.

Умови продуктивності довільного запам’ятовування:

1. Чітке визначення мети, завдання, що саме необхідно запам’ятати, з якою точністю, повнотою і міцністю.

У досвідчених педагогів учні завжди одержують конкретні пояснення стосовно:

а) повноти запам’ятовування ( вимагається суцільне чи вибіркове запам’ятовування );

б) точності запам’ятовування ( переказати своїми словами близько до тексту або тільки зрозуміти , про що в тексті йдеться ):

в) міцності запам’ятовування, тобто орієнтацій на відстрочене відтворення або оперативне використовування матеріалу образу після його вивчення.

2. Велику роль відіграють мотиви, що спонукають запам’ятовувати. Значний вплив тут мають пізнавати інтереси учнів до історії, почуття відповідальності, обов’язку, усвідомлення необхідності знань.

3. Застосування раціональних унаочнень на уроках історії:

- розуміння - необхідна умова логічного, осмисленого запам’ятовування;

- найважливіший з прийомів логічного запам’ятовування - складання плану:розбивка тексту на смислові частини, кожне з яких об’єднує за змістом ряд думок; виділення в кожній частині опорного пункту, з якими легко асоціюється весь зміст цієї частини матеріалу;

- велике значення має порівняння як прийом логічного запам’ятовування;

- використання складних прийомів довільного запам’ятовування - класифікація та систематизація матеріалу.

4. Коли логічне засвоєння матеріалу спирається на образні зв’язки, це підвищує осмисленість і міцність запам’ятовування.

5. Важливим засобом запам’ятовування є довільне відтворення, переказ самому собі змісту історичного матеріалу.

6. Міцне засвоєння знань неможливе без повторення . Повторення необхідне, по-перше, для запам’ятовування, заучування матеріалу, по-друге, для тривалого збереження його в пам’яті.

Періодично проведені повторення навчального матеріалу упродовж чверті, всього навчального року дають кращі результати, аніж концентроване повторення, проведене наприкінці чверті, навчального року або перед екзаменами.

Успіх пригадування залежить від того, наскільки змістовно мотивоване виконання репродуктивного завдання. Пригадування часто потребує від учнів значних вольових зусиль, наполегливості. К. Ушинський оцінював пригадування як працю і працю іноді важку . Він зауважував, що причиною забування часто буває лінь пригадати забуте. Лінь породжує недбале поводження зі своїми знаннями.

Таким чином, описані умови продуктивного запам’ятовування і відтворення підлягають певним закономірностям, ними можна і треба керуватися в навчальній діяльності учнів на уроках історії і поза ними.

Формуючий етап дослідження

Для створення попередньої (орієнтувальної) картини стану пам’яті учнів було проведено бесіду: «Чи є в тебе труднощі, пов’язані з пам’яттю? У чому вони полягають? Коли і за яких обставин виникають ці труднощі?».

Проаналізувавши та узагальнивши відповіді учнів, виявилося, що основними перешкодами при засвоєнні історичного матеріалу учнями є:

1. Характер матеріалу: великий обсяг, складність.

2. Недостатність часу для запам’ятовування та пригадування.

3. Нецікава подача матеріалу.

4. Не завжди використовується наочність.

5. Вчитель не завжди надає учням можливість висловити власну думку до кінця.

6. Через значну наповнюваність класу не всі учні беруть участь в обговоренні певної проблеми.

Керуючись необхідністю подолати вплив даних чинників, було підібрано ряд вправ і завдань для розвитку пам’яті учнів та її індивідуально-психологічних особливостей (додаток). Дані вправи доцільно використовувати на уроках історії, адже вони підвищують інтерес учнів до історичного матеріалу, дозволяють залучити до роботи більшу кількість дітей.

На початковому етапі формуючого експерименту виникли певні труднощі, пов’язані з несприйняттям і нерозумінням учнями нової методики викладання, раніше їм невідомої. Тому з метою подолання даної тенденції було проведено вправи «Визначення» (демонструє учням переваги засвоєння матеріалу за наявності мнемонічної установки; дає можливість зрозуміти, що визначення, подані на початку і наприкінці уроку, відтворюються краще, і, що середину потрібно повторювати ретельніше) і «Мотив» (мотивує учнів вправлятися в розвитку пам’яті на уроках історії, що дасть змогу покращити якісні і кількісні показники пам’яті і відповідно призведе до міцнішого і більшого обсягу запам’ятовування історичного матеріалу).

Розроблені вправи були адаптовані до відповідних тем з історії, згідно з навчальною програмою для 10-го класу, підготовлено необхідний наочно-образний матеріал, розроблені колективні, групові та індивідуальні завдання (відповідно до умов виконання вправ).

Для розвитку пам’яті на уроках історії було використано вправи «Ряд-1», «Термін», «Хто більше?», «Імена», «Око», «Впізнай», «Миколай», «Порівняння», «Бачу? Чую?», «Асоціація», «Слова-зачіпки», «Ретро-план».

Дані вправи застосовувалися на різних етапах уроку.

1.Фрагмент уроку узагальнення на тему: «Тоталітарні і диктаторські режими».

Запропонована вправа: «Око»

Мета: розвивати в учнів образну пам’ять і точність запам’ятовування.

Хід вправи: протягом уроку опрацьовуйте схему (таблицю тощо). Наприкінці уроку дайте учням завдання: «Заплющте очі, відтворіть образ написаної на дошці (або у зошиті) схеми (таблиці …). Відкрийте очі, перевірте себе, підкоригуйте образ, який склався впродовж уроку».

Етап уроку: підсумки уроку.

Хід уроку

Етап узагальнення і систематизації знань.

· Робота в групах

Учні об’єднуються у 3 групи, кожна з яких одержує картку із завданням, яке необхідно підготувати з допомогою підручника. Для виконання завдання надається 12 хвилин, після чого групи представляють результати своєї роботи та заносять до узагальнюючої таблиці.

Картка 1. Політична сфера Німеччини, Італії, Іспанії та СРСР.

Картка 2. Економічна сфера Німеччини, Італії, Іспанії та СРСР.

Картка 3. Соціальна сфера Німеччини, Італії, Іспанії та СРСР.

Під час роботи учні мають скласти узагальнюючу таблицю, яка може мати такий вигляд:

Сфера розвитку

Німеччина

Італія

Іспанія

СРСР

Політична сфера

Економічна сфера

Соціальна сфера

Етап: підсумки уроку.

· Завдання учням

Вчитель: Закрийте зошити, заплющіть очі, пригадайте таблицю. А тепер відтворіть її, будь-ласка, усно.

2.Фрагмент уроку на тему: «Угорщина в 1920-х рр».

Запропонована вправа: «Миколай».

Мета: навчити учнів запам’ятовувати дати способом віднесення «до себе».

Хід вправи: якщо потрібно запам’ятати дату, запитайте учнів: «До якої події у вашому житті чи житті ваших близьких і знайомих ми її «прикріпимо»?». Наприклад: 10-й клас, тема «Українська революція», потрібно запам’ятати дату Брест-Литовського договору (9 грудня – початок переговорів, за 10 днів до свята Миколая, визначної події у житті кожної дитини).

Етап уроку: виклад нового матеріалу.

Хід уроку

· Розповідь учителя

Перші перетворення нового уряду здійснювалися за відомим вже з Росії сценарієм:

- Скасовано чини і звання

- Церква відокремилася від держави

- Націоналізовано банки, підприємства, ощадні каси, транспортні та торгівельні контори

- Скасовано поміщицьке землеволодіння

- Встановлено 8-годинний робочий день

Все це надзвичайно загострило ситуацію в країні і сприяло створенню антирадянського фронту. Наступ проти Угорської республіки розпочали румунські та чехословацькі війська. У містах Угорщини почалися антирадянські повстання. Країна опинилася в економічній блокаді, уряд фактично не контролював ситуацію.

4 серпня 1919 р. Угорська радянська республіка була ліквідована.

Вчитель: Цю дату дуже легко запам’ятати. Скажіть, будь-ласка, коли було проголошено незалежність України?

Учні: 24 серпня 1991 року.

Вчитель: Ви самі бачите, у чому полягає схожість між цими датами. Запам’ятали? Отже, зможете пригадати, коли виникне така необхідність.

3.Фрагмент уроку на тему: «Діяльність Української Центральної Ради».

Запропонована вправа: «Імена».

Мета: розвивати образну пам’ять і урізноманітнювати способи запам’ятовування, якими користуються учні.

Хід вправи: працюючи з іменем ві прізвищем діяча, які потрібно запам’ятати, дайте дітям завдання звернути увагу на те:

- Як вони вимовляються

- Вимовте фразу або слово-асоціацію

- Створіть образ

- Пошукайте певні особливі прикмети в обличчі, спробуйте пов’язати прикмету з прізвищем чи іменем особи

- Чи подобається воно вам

- Уявіть собі характер цієї людини

- Якщо ви знаєте людину з таким іменем – уявіть їх разом («Костомаров – Микола, як імій сусід по парті!»).

У прізвищі діяча знайдіть щось особливе, подумайте, з чим воно пов’язане: утворен від назви професії, предмета, тварини, географічної назви тощо.

Етап уроку: узагальнення і систематизація знань.

Хід уроку

- Фронтальне опитування учнів

1. Коли було утворено Українську Центральну Раду?

2. Які політичні партії увійшли до її складу? Назвіть відомих представників УЦР.

3. Перерахуйте ідейні засади діяльності УЦР.

4. Кого було обрано головою УЦР?

На останнє питання учні повинні дати відповідь – М. Грушевський.

Вчитель: Цього історичного діяча ви повинні гарно пам’ятати, адже він зображений на якій купюрі?

Учні: 50 грн.

Вчитель: Які асоціації виникають у вас стосовно даного прізвища?

Учень 1: Прізвище схоже на назву фруктового дерева – груші.

Учень 2: Прізвище схоже на прізвище нашої однокласниці – Грушиної Марини.

У ході впровадження нової методики вивчення історичного матеріалу учні більш активно почали брати участь в навчальному процесі, зрозуміли, що виконання вправ дозволяє їм краще зрозуміти і засвоїти нову інформацію, використовувати вже відомі і засвоювати нові прийоми і способи запам’ятовування, продуктивно використовувати свої індивідуальні особливості пам’яті в практичній діяльності (тобто на уроках історії).

Дослідження свідчать, що створення сприятливих умов для роботи всіх видів пам’яті значно підвищує ефективність роботи. Хоча частина дослідників вважає, що завдяки так званому мнемонічному резонансу внаслідок розвитку одного виду пам’яті удосконалюються і інші, проте лише розвиваючи різні види пам’яті та відповідно організовуючи навчальний процес з урахуванням домінуючої модальності учня можна сподіватися на поступ дитини у навчанні. Підтримання стану пам’яті також можливе тільки за умов її всебічного розвитку і навантаження.

Додаток

Вправи на розвиток пам’яті

«Визначення»

Мета: мотивувати учнів вправлятися для розвитку пам’яті. Продемонструвати учням переваги засвоєння матеріалу за наявності мнемонічної установки. Вправа дасть можливість визначити, що визначення, подані на початку та наприкінці уроку, відтворюються краще, і що середину потрібно повторювати ретельніше.

Хід вправи: доберіть 3 визначення, які учні мають засвоїти впродовж уроку. Перше дайте на початку уроку, друге – в середині, третє – наприкінці (без мнемонічної установки). Перевірте засвоєння. Обговоріть результати. Наступного уроку повторіть завдання з мнемонічною установкою і з підкріпленням (наприклад, оцінками). Перевірте засвоєння. Обговоріть результати.

«План»

Мета: продемонструвати дітям існування, функції і різницю пізнавальної і мнемонічної установок. Навчити складати мнемонічний план. Вчителю ця вправа допомагає виявити деякі індивідуальні мнемонічні особливості учнів.

Хід вправи:

Частині учнів класу запропонуйте скласти план тексту для кращого його розуміння, а другій частині – скласти план, який допоможе краще запам’ятати текст. Після завершення роботи обговоріть результати (другий план виявився більш деталізованим). Запропонуйте дітям виконувати різні варіанти планів для різних цілей.

«Жест»

Мета: розвиток моторної памяті, швидкості запам’ятовування.

Хід вправи: Кожен учасник бере собі прізвище історичного діяча і вигадує жест (плескає у долоні, мацає вухо…). Перший гравець називає «себе» і виконує свій жест, другий повторює це і виконує «своє»…коли хтось помиляється, гра починається з попереднього учасника. «Охоронець інформації» визначає того, хто запам’ятав найдовший ланцюжок.

«Ряд»

Мета: розвивати вербальну короткочасну (вербально-зорову) пам'ять.

Хід вправи: випишіть терміни, які ви будете вивчати в курсі вашого предмету впродовж наступної теми (місяця, семестру). Складіть три ряди по 10 слів у кожному. Зачитайте перший ряд класу зі швидкістю 1 слово через 1 секунду. Дайте завдання письмово відтворити їх за 20 секунд, проведіть другий і третій сеанси з двохвилинною перервою між ними.

«Термін»

Мета: розвивати короткочасну пам'ять.

Хід вправи: запишіть на однакових картках 7 термінів наступної теми по одному на картці. Розкладіть їх, дайте учню запам’ятати, у якому порядку вони розміщені. Через 10 секунд перемішайте і попросіть учня відтворити порядок розміщення.

«Хто більше?»

Мета: розвивати короткочасну пам'ять.

Хід вправи: попросіть учнів відкрити підручник на сторінці, де знаходиться словник. Запропонуйте один раз прочитати певне визначення і закрити підручник. Влаштуйте конкурс на найдовший дослівно відтворений уривок визначення, який запам’ятав учень.

«Впізнай»

Мета: розвивати оперативну слухову пам'ять.

Хід вправи: перед вивченням нової теми складіть два списки (по 20-30 слів). У перший включіть уже засвоєні учнями терміни і ті, що будуть вивчатися в наступній темі. У другий включіть незнайомі терміни і ті, що будуть вивчатися у наступній темі. Прочитайте перший список вголос лише один раз. Потім зачитайте список, який містить незнайомі терміни і ті, які учні щойно почули один раз (терміни наступної теми). Дитина має піднести руку тоді, коли почує знайоме з попереднього списку слово.

«Асоціація»

Мета: навчити учнів для мнемонічних дій користуватися асоціаціями.

Хід вправи: поясніть учням зміст асоціацій, починаючи з простих прикладів (хрестик на руці, вузлик тощо). Дайте список слів, що стосується теми, яку вивчаєте.

Завдання: вигадати асоціації. Наприклад: 10 клас, тема «Післявоєнне облаштування світу», потрібно запам’ятати назву мирного договору з Австрією (Сен-Жерменський). Попросіть учнів знайти, з чим у їхній памяті асоціюється ця назва. Відповідь хлопців миттєва – футбольний клуб (Парі Сен-Жермен).

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi